19 січня в Україні святкують Хрещення Господнє − свято, що має й іншу назву − Богоявлення або Водохреще.
Історія свята
Святкувати Богоявлення християни почали ще з апостольських часів. На відміну від багатьох інших свят, що поєднали традиції народні й церковні, це суто християнське свято, воно прийшло до нас із запровадженням християнства. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси і пішла традиція хрещення у воді.
Своїм хрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення – одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина ніби заново народжується для життя.
До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина "оновлюється" для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має використовуватись під час освячення храмів, жилих і господарських будівель, а також усіх предметів, які необхідні для богослужіння.
Може виникнути питання, навіщо треба щороку знову і знову освячувати воду? Відповідь досить проста. Світ наш сповнений гріхів, а церква, освячуючи воду, повертає водній стихії первинну чистоту. Священики акцентують увагу на тому, що Бог не творить чудес там, де людина їх очікує просто з цікавості, без щирого наміру скористатися ними задля власного блага. Щоб свячена вода приносила користь, необхідно дбати про чистоту власних думок і вчинків.
Народні традиції, пов’язані зі святом
У давнину за тиждень до свята чоловіки вирубували із річкового льоду хрест великого розміру, обливали червоною фарбою або буряковим квасом. Так само з льоду вирубували престол побіч хреста. Завершували святкову композицію соснові або ялинові гілки у вигляді арки .
Напередодні Водохреща святкувалася "Голодна" кутя (другий Святий Вечір). Увесь цей день віруючі люди нічого не їли. Сідали вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подавали пісні страви − смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Вулицями в цей час ходили діти, заходили до кожної оселі та звеселяли серця домочадців душевними щедрівками.
На другий день зранку на березі річки, біля льодового хреста, відбувалося ще одне нетривале святкове богослужіння, після якого священик занурював у річкову воду хрест. З цього моменту вода вважалася освяченою, і люди набирали з ополонки у принесений із собою посуд свячену воду. Після всіх процедур громада поверталася додому. Принісши додому свячену воду, господар кропив усе в оселі й господарстві. Уся родина сідала до столу, перед їжею випивши свяченої води.
Народні прикмети на Водохреща
• Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході − добре вродить жито, на півдні − просо, на півночі − гречка.
• Якщо цього дня ясна й холодна погода − на посушливе літо, похмура й сніжна − на рясний урожай.
• На Богоявлення сніг іде − до урожаю, ясний день − до неврожаю.
• Під час освячення води йде сніг − добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
• Коли на Водохреща випав повний місяць − бути великій воді.
• Якщо в цей день зоряна ніч − вродять горіхи і ягоди.
• На Водохреща день теплий − буде хліб темний.
