Боєць 24-ї окремої механізованої бригади Дмитро Руснак загинув під час артилерійського обстрілу у селі Світличне Попаснянського району Луганської області.
У військово-спортивному ліцеї, де навчався Дмитро Руснак, досі не вірять у його загибель. Цю звістку тут отримали 12 лютого зранку. Тоді ж у навчальному закладі оголосили траур, відмінивши шкільну дискотеку, та вирішили встановити пам’ятний куточок випускника-героя, пише molbuk.ua
- Вночі мені наснився дуже страшний сон, - каже, витираючи сльози, класний керівник Дмитра Віоріка Мільовська. - Наснилися мертві хлопці. Я бачила їхні складені свіжі тіла, що були закидані асфальтом без смоли. Прокинулася, а то була 6.00. Тоді ще нічого не знала про смерть Діми.
Після закінчення 11 класу, Дмитро пішов служити за контрактом. А згодом — і на війну. Влітку хлопець лежав у госпіталі, бо мав контузію. Над його ліжком у госпіталі висіла карта України. Хлопець мріяв про єдину і неподільну на Захід і Схід Україну.
В руках у класного керівника — характеристика Дмитра Руснака, а також альбом з фотографіями випускників 2012 року.
- Дмитро був добрим, щирим, любив життя і поспішав жити, - каже Віоріка Мільовська. - Був широкоплечий і дуже гарний хлопець. Любив спорт, пограти в футбол. Там він був перший. Можливо, саме такі і йдуть на війну. Він не був відмінником, але був особистістю.
- Дмитро був дуже товариський і старанний у навчанні, - пригадує перша вчителька Дмитра Ганна Мацьопа. - З задоволенням приймав участь в різних заходах. Не боявся фізичної роботи. Нерідко просився помити підлогу, щоби потім залишитися в кабінеті і годинку-другу погратися в комп’ютері.
Однокласники Дмитра навчаються в різних вузах України. Всі вони планують приїхати в Чернівці на прощання з товаришем.
"Те, що було вчора, вже в минулому. Що буде завтра? Невідомо, чи те завтра наступить. Тому живу сьогоднішнім днем", - любив говорити Дмитро, - розповіла однокласниця Дмитра Руснака Любов Голетіані. - Він жив одним днем, був дуже позитивним. До всіх невдач ставився з посмішкою. На заняттях він завжди піднімав нам настрій. Міг і пару зірвати, бо весь час любив розповідати анекдоти.
Як розповіла Любов, востаннє вона спілкувалася з Дмитром сьомого лютого по телефону. "Він був налаштований приїхати додому та зустрітися з однокласниками, - каже дівчина. - Та зустрінемося з ним уже на похороні".
