Доля виділила легендарному композиторові лише 30 років. За таке коротке життя він написав майже 150 пісень, а ще – камерні твори, симфонічні сюїти, музика до театральних спектаклів.
Автор найпопулярніших українських шлягерів не був навіть членом Спілки композиторів України. Хоча "Червону руту", "Водограй", "Я піду в далекі гори", "Пісня буде поміж нас", "Мила моя" співають досі...
"Сказали, що він народився у сорочці"
Володимир Івасюк із гордістю розповідав, що виріс у тому саду, де минуло дитинство та юність Сидора Воробкевича. А його батько Михайло Григорович згадував про маловідомий факт із біографії сина. Виявляється, Володя міг осліпнути ще в колисці. Коли він народився, йому, як і всім немовлятам, закапали очі. Раптом дитина зайшлася плачем, а по її щоках потекли чорні сльози. Виявилося, що медсестра взяла розчин сильної концентрації. Уночі батько повіз сина в Чернівці. Там хлопчикові надали невідкладну допомогу й сказали, що він народився в сорочці.
У 1970 році Івасюк написав свою знамениту "Червону руту". І захотів, аби її виконав ансамбль "Смерічка" його друга Левка Дутківського.
– То було літо, – згадував народний артист України Левко ДУТКІВСЬКИЙ. – Учасники ансамблю, а це були студенти Вижницького училища прикладного мистецтва, роз’їхалися на канікули. І я порадив Володі зробити два варіанти "Рути": авторський і у виконанні солістів "Смерічки" Назарія Яремчука та Василя Зінкевича. 13 вересня 1970 року "Червону руту" заспівав сам Володя з молодою викладачкою Чернівецького педучилища Оленою Кузнєцовою. А вже у жовтні того ж року пісню виконала "Смерічка" на сцені філармонії. Потім "Рута" звучала на всіх концертах ансамблю – де б ми не виступали.
"Ті, чия юність припала на другу половину шістдесятих років, добре пам’ятають, як весняним вихором, стрімким птахом вилетіла в широкий світ пісня Володимира Івасюка "Червона рута", – розповів народний артист України Василь ЗІНКЕВИЧ, який був першим виконавцем багатьох пісень Івасюка. – Її прекрасна мелодія звучала повсюдно – з професійної та самодіяльної сцени, з голубого екрана, на студентських вечорах і сільських весіллях, у наметах геологів та прикордонних заставах… "Червону руту" люди сприйняли всім серцем, бо це була чесна пісня".
"Володя був моїм композитором"
– Володимир Івасюк був позбавлений пихи, зарозумілості, заздрощів, до нього часто зверталися по допомогу музиканти, молоді композитори й поети, і він завжди відгукувався на їхні прохання, – згадувала народна артистка України Софія РОТАРУ. – В його грудях жила тільки пісня. Він був надзвичайно скромний і тактовний з людьми. Володя був моїм композитором. Всі пісні, які він писав, одразу ж ставали моїми. Мені нічого не треба було вигадувати, все відбувалося само собою, немовби ця мелодія жила в мені, була моєю і хтось просто торкнувся струн моєї душі й вони зазвучали. Володя був усебічно обдарованою людиною. З ним було легко, з ним було радісно працювати. Він був добрим, він був щедрим. Володі давно немає, але його пісні живуть серед нас.
Багато років ніхто достеменно не знав, кому Володимир Івасюк присвятив незабутню "Червону руту". Дослідники його творчості називали прізвища різних дівчат. А першим таємницю присвяти випадково дізнався журналіст Роман Островський, який був редактором університетської багатотиражки.
"Мою однокласницю Марію Соколовську усі називали Мусею. З Івасюком вони були одногрупниками в медінституті, й цілком імовірно, що він був закоханий у цю вродливу дівчину, – розповів пан Роман. – Якось сидимо з Марійкою у неї на кухні, п’ємо чай. Раптом вона каже: "Хочеш, покажу тобі щось цікаве?" – і простягає аркуш паперу. Це був оригінал тексту "Червоної рути", написаний Володиною рукою з присвятою: "Мусі від Володі 15.9.70. ІІІ пара. Лекція по дермі". "Це лекція з дерматології", – пояснила Муся. Вона також подарувала мені фото, на якому вони удвох із Володею".
Надія БУДНА
Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook
