Історію про купівлю дачі для безпритульних тварин чернівчанином Василем Виноградовим переказують чи не всі. А серед публікацій у додатку "Місто" газети "Молодий буковинець" матеріал про хлопця викликав чи не найбільше відгуків за останні два місяці. Щодня в редакції лунали по декілька дзвінків й усі просили номер Виноградова.
Наївно сподіваючись, що люди хочуть допомогти облаштувати дачу для зимівлі котів і собак, я номером мобільного телефона хлопця ділилася. Та вже через два тижні після виходу публікації вихованців на його дачі стало більше.
Бо зверталися до журналістів не лише читачі, що перейнялися доброю справою, а й люди, які просто не знають куди подіти домашніх "улюбленців". Мовляв, кішка цього року народила багато кошенят. Причому, таких виявилося у кілька разів більше.
– Я з доброї волі захищаю тваринок, які того по-справжньому потребують, не мають де жити і що їсти, – розповів Василь Виноградов. – Проте, коли мені зателефонувала жінка і попросила, щоб я забрав у неї кішку, то не відмовився. Бо могла ж вона ту тваринку і на вулицю вигнати. А кішечка потім страждала би.
Згодом до Виноградова телефонували й інші чернівчани, які хотіли віддати йому собаку чи кошеня. Подібні дзвінки й досі лунають у редакції "МБ".
– А як же мені в квартирі ходити, якщо собака аж трьох цуценят народила. Вони бігають, граються. Неможливо відпочити, – пояснив прагнення віддати цуценят один із чернівчан.
– А на ринок на Зеленій носити не намагалися? – запитую.
– Та який там ринок на Зеленій? Не маю часу. Хай би хтось цуциків забрав уже, – відповів.
Наслухавшись таких розмов, задумалася, чому в багатьох із нас немає бажання стати добрішими. І якщо вже взяли на себе відповідальність за живу істоту, то не варто скидати її на інших. Адже це не потребує великих коштів та зусиль, а лише – трохи любові і добра.
