Чернівці стали третім містом після Івано-Франківська та Коломиї, де український журналіст Вахтанг Кіпіані презентував свою книгу "Справа Василя Стуса".
Як повідомляє molbuk.ua, вона має 700 сторінок. Незважаючи на вихідний, прийшло багато людей. За 250 гривень всі бажаючі могли книгу придбати. Завітав на презентацію і відомий історик Ярослав Грицак, він завтра презентуватиме у Чернівцях свою книгу з історії України. І Грицак, і Кіпіані також приїхали, аби прочитати лекції в УАЛ – Чернівці.
Гість із Києва розповів про книгу, про те, що у ній сказано вперше, а також поділився думками щодо художнього фільму про Стуса, який за кілька місяців має вийти на екрани.
- Звісно, ми знали про засудження поета-дисидента Василя Стуса, знали про його перебування у таборі, - розповів Вахтанг Кіпіані. - З моменту його арешту у 1981 році і до смерті один його текст вистрибнув, скажемо так, на волю - "З таборового зошита". Це публіцистика. Яким був Стус на суді, знаємо з повідомлень іноземних радіостанцій і через повідомлення у Самвидаві. Тодішня влада все фіксувала: слова Стуса до рідних, на суді. До 2005 року архів був закритий. Коли потім його відкрили, я мав змогу бачити і читати 6 томів справи Василя Стуса. І тепер ми краще знаємо, що він говорив на суді, а що ні. Хто захищав його, а хто підспівував його засудженню. Тепер ми вже ставимо більше "крапок" , аніж "три крапки".
Кіпіані каже, що Віктор Медведчуком, який був адвокатом Стуса, він не був ні голосом, ні захистом, і просто не якісно виконував свої адвокатські обов'язки:
- Про це є дослідження сучасних адвокатів, які читали справу Стуса з точки зору адвокатської етики. І з цим у Медведчука були проблеми. Його клієнт не отримав належного захисту. Медведчук, звісно, не міг врятувати Стуса. Але він міг зробити так, щоб в історії України залишилося більше слідів про поета. Він міг і мав подати касаційну скаргу.
На запитання, як журналіст ставиться до фільму про Стуса, який цього року має вийти на екрани, Вахтанг Кіпіані відповів:
- Бачив тізер фільму, дещо читав про фільм, і з цього у мене виникли песимістичні сигнали, що це не буде дуже якісний фільм. Там навіть є історична неправда: мовляв, висунення Стуса на Нобелівську премію пов'язане із його вбивством. Насправді на цю премію він не був висунутий. Також син Стуса вийшов з цього процесу, тобто зйомок фільму. Моє враження, що режисер не був готовий до цієї роботи.
Автор книги "Справа Василя Стуса" зауважив, що під час двох арештів - 1972 і 1981 роки - Василь Стус постає різною людиною. У 70-х він ще мав ілюзію, що систему можна обманути. У 80-х він відмовляється від співпраці із слідством. І є свідчення людей, що Стус чітко називає комуністичний режим фашистською державою.
- Цікаво, - додає Кіпіані, - що прокурори, які розпинали Стуса і прокурори, які його реабілітовували у 90-х роках - це одні і ті ж прізвища. І ця книга ставить питання, що не лише Віктор Медведчук має нести політичну відповідальність.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
