Європейський суд з прав людини розпочав розгляд справи стосовно кримінального провадження щодо колишньої прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко.

Про це УНІАН повідомили в прес-службі ЄСПЛ.

Згідно з повідомленням, ЄСПЛ довів до відома українському уряду другу заяву Тимошенко й запропонував надати свої зауваження щодо поданих скарг. У прес-службі зазначили, що друга заява Тимошенко стосується її кримінального переслідування у зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу природного газу.

Ця заява була подана 10 серпня 2011 року і стосується питань справедливості кримінального провадження. У ній Тимошенко оскаржує порушення параграфу один та параграфу 3 статті 6 Конвенції прав людини щодо права на справедливий суд, звертаючи увагу на труднощі, з якими їй довелося зіткнутися під час захисту себе в національних судах.

Крім того, Тимошенко ставить під сумнів незалежність та неупередженість судів України. Колишній український прем’єр також ставить під сумнів якість положень Кримінального кодексу України, які були застосовані щодо її справи, заявляючи про порушення статті 7 Конвенції прав людини (заборона покарання без закону), а також заявляє про те, що справа проти неї була політично вмотивованою та становила зловживання системою кримінального правосуддя.

Тимошенко також подала низку скарг щодо порушення статті 3 Конвенції, яка передбачає заборону катування, та статті 8 Конвенції, яка передбачає забезпечення права на повагу до приватного та сімейного життя.

В цьому контексті колишній український прем’єр оскаржує появу в Інтернеті та в ефірі низки регіональних телеканалів відеозапису, зробленого під час її перебування в лікарні, де зображується вона у своїй палаті під час проходження медичних процедур. Тимошенко заявила, що принаймні ще три відеозаписи з її зображенням були розміщені на офіційній Інтернет-сторінці пенітенціарної служби України, а також оприлюднено в мережі Інтернет аудіо-запису її розмови з чоловіком.

Колишній прем’єр також оскаржує той факт, що з 5 серпня 2011 року вона була позбавлена будь-якої можливості спілкуватися із засобами масової інформації та зовнішнім світом, що негативно вплинуло на її політичне життя.