У сеймі Польщі зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр.
Проект ухвали зареєстрований 11 квітня 2013 року, повідомляє ZIK.
Проектом ухвали пропонується визнати Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями.
При цьому зазначається, що в цьому злочині геноциду не звинувачується весь український народ, а лише вказані політичні і збройні формування.
Ось текст проекту ухвали:
Проект ухвали сейму Речі Посполитої Польщі в справі геноциду, здійсненого ОУН-УПА, відносно польського населення Східних Кресів у 1939–1947 рр.
У зв’язку з відзначенням 70-ої річниці геноциду здійсненого збройними формуваннями українських націоналістів відносно польського населення Східних Кресів ІІ Речі Посполитої сейм РП:
1. Віддає шану громадянам ІІ Речі Посполитої, вбитим українськими націоналістами і встановлює 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого ОУН-УПА на Східних Кресах ІІ Речі Посполитої.
2. Засуджує геноцид відносно польського населення, скоєний Українською Повстанською Армією й іншими формуваннями українських націоналістів в 1939-1947 роках, що однаковою мірою в світлі міжнародного права, як і польського, не підлягає терміну давності.
3. Виражає шану членам Армії Крайової, Кресової Самооброни і Батальйонів Хлопських, які вели драматичну, нерівну боротьбу в обороні польського цивільного населення.
4. Визнає Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями. Сейм РП заявляє, що у злочині цього геноциду не звинувачує український народ, а винятково вказані політичні і збройні формування.
5. Складає пошану тим українцям, які несли допомогу своїм польським сусідам або відмовлялися від участі в злочині.
Обґрунтування:
70-та річниця геноциду, здійсненого формуваннями ОУН-УПА відносно польського населення Східних Кресів ІІ РП, ще раз нагадує про ці трагічні події польській і міжнародній громадськості. Незважаючи на прийняття сеймом РП відповідних ухвал в 2003 і 2009 роках, справа увіковічення жертв, а також збереження історичної пам’яті про ці події, є завданням, перед яким ми стоїмо як держава і народ.
Першим кроком у цьому напрямі є ухвали сеймиків воєводств: Мазовецького, Нижньосілезького, Опольського, Любуського, Малопольського, Люблінського і Підкарпатського, котрі засудили геноцид на Східних Кресах, скоєний українськими націоналістами ОУН-УПА в роки Другої світової війни і після її завершення.
Впродовж останніх років ми спостерігаємо нечуваний розвиток на Західній Україні культу Степана Бандери і Української Повстанської Армії.
При цілковитій мовчанці влади в Києві і Варшаві в українських містах з’являються пам’ятники Степану Бандері й іншим керівникам ОУН, їхніми іменами називають вулиці і площі, відбуваються марші, котрі прославляють "героїзм" УПА, видаються публікації, що заперечують участь УПА у вбивствах поляків.
Систематично – поза нечисленні винятки – на теренах України блокуються спроби увіковічення жертв терору УПА. Ці тенденції є повним запереченням ідей попередніх ухвал сейму РП, що закликають до порозуміння між поляками й українцями на ґрунті правди. Сьогодні ця правда заперечується в нечувано зухвалий спосіб.
Стурбованість також викликає зростаюча на українській політичній сцені роль партії "Свобода", яка прямо нав’язує ідеологію і традиції ОУН-УПА. Ця ідеологія, сформована Дмитром Донцовим в книзі "Націоналізм", є прикладом крайнього расизму і шовінізму, культу насилля відносно інших народів, а також відкинення усіх моральних засад.
Політичні концепції, котрі виросли на ній, принесли геноцид, що відбувся в 1939-1947 роках відносно польського населення Волині і Східної Малопольщі, а також територіальних претензій щодо Польщі в її сьогоднішніх кордонах. Мовчання про злочинні традиції ОУН-УПА, а також діяльність її спадкоємців, є проявом короткозорості і дозволяє поширення брехні.
Встановлення 11 липня Днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого ОУН-УПА на Східних Кресах ІІ РП, є в цій ситуації важливим кроком на шляху реалізації ідей ухвал сейму в 2003 і 2009 рр. Ці дії не скеровані проти польсько-української співпраці, також не направлені проти українського народу, з яким поляки завжди мали добросусідські відносини.
Натомість нашим моральним обов’язком є гідне вшанування й увіковічення жертв злочинних ідеологій. Не можна ігнорувати факт, що ОУН була членом фашистської міжнародної організації з осередком в Штутгарті.
Не можна також забувати, що кожною третьою жертвою бандерівського геноциду були чесні українці (а в тому числі великий відсоток – це члени змішаних польсько-українських шлюбів).
Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (нацистської поліції) та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.
Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.
Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".
У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.
