Фото ілюстративне з інтернету
У Фіванському некрополі, розташованому навпроти сучасного міста Луксор, археологи провели детальне дослідження незвичайної поховальної камери гробниці TT 209.
Як з’ясували вчені, це приміщення активно використовувалося для поховань протягом понад 700 років. Дослідники виявили тіла, розміщені одне над одним: пізніші поховання обережно втискали у вільний простір, що залишився від попередніх ритуалів, які відбувалися століттями раніше.
Загалом у камері виявили 16 муміфікованих людських тіл, мумію собаки, а також шар із порушеними останками щонайменше чотирьох осіб. Провідний автор дослідження, доктор Джаред Карбальо-Перес з Університету Ла-Лагуни (Іспанія), зазначив, що аналіз виявлених деталей свідчить не про хаотичне накопичення чи проведення ритуалу, а про чітку просторову логіку. Кожне нове поховання розміщувалося поверх попередніх, утворюючи своєрідну родинну усипальницю.
Найдавніші поховання в гробниці датуються приблизно 2500 роками тому. У той період людей ховали в трунах, разом із поховальними сітками, амулетами та цінними предметами, що свідчить про їхній високий соціальний статус. Однак згодом, наприкінці правління 25-ї династії та в перський період (приблизно 680−404 роки до нашої ери), підхід змінився. Тіла почали розміщувати в будь-якому доступному місці, щоб максимально ефективно використати обмежений простір. Це призвело до зміни пози померлих: наприклад, руки почали складати, а не розміщувати вздовж тулуба. Попри відсутність трун, тіла того періоду ретельно муміфікували й іноді розміщували у вертикальному положенні поруч із відповідними посудинами.
Однією з найцікавіших знахідок стала мумія собаки, розміщена безпосередньо поверх останків чоловіка та жінки в південно-східній частині камери. На думку вчених, це може свідчити про особливий емоційний зв’язок між людьми й твариною або про зміну ритуальної практики, за якої собака виступав символічним провідником у потойбічному світі.
Дослідники зазначають, що гробниця не була простою колективною могилою. Вона функціонувала як динамічний поховальний простір із власною накопичувальною біографією, де протягом століть взаємодіяли матеріальні обмеження архітектури та людські традиції.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
