Майже кожен стикався з ситуацією, коли якась пісня не виходить із голови, повторюючись знову і знову. Цей феномен має наукову назву — "неусвідомлене музичне уявлення", або, як його частіше називають на Заході, "вушний хробак" (earworm), пише NV.
Понад 90% людей хоча б раз у житті переживали цей ефект, і вчені нарешті почали розуміти, чому так відбувається. За словами професора Емері Шуберта з Університету Нового Південного Уельсу (Сідней), наш мозок зберігає музику у вигляді своєрідних "кишень пам’яті", які активуються за схожістю чи впізнаваністю мелодій.
Повторювані ритми й приспіви, які ми чуємо знову і знову, створюють у мозку ментальні "інструкції": почати з вступу, повторити куплет двічі, приспів — чотири рази, а потім знову повернутися до початку. Якщо композиція має яскраво виражене повторення, мозок "замикається" на цьому циклі, і фраза крутиться безперервно.
Додатковим чинником є активація так званої мережі пасивного режиму мозку — тієї самої, що відповідає за мрійливість і блукання думок. Саме тоді мелодії найчастіше "застрягають" у свідомості. Мозок у цей момент працює ніби автономно, не контролюючи, скільки разів уже пролунав фрагмент пісні.
Причиною появи "вушного хробака" може стати не лише прослуховування треку, а й побачене слово або схожий ритм, що викликає асоціацію з мелодією. Часто ефект виникає у звичних ситуаціях — наприклад, у транспорті, де ми зазвичай слухаємо музику.
Щоб позбутися настирливої мелодії, вчені радять "перезавантажити" мозок — заспівати пісню вголос (це активує соціальні центри і вимикає пасивну мережу) або замінити її іншою, менш повторюваною композицією. Дослідники навіть створили спеціальну 40-секундну мелодію без повторів, яка допомагає "вимити" нав’язливу пісню з пам’яті.
Шуберт підкреслює: "Вушні хробаки" — не лише прикра звичка мозку, а й спосіб, яким ми переживаємо музику. Якщо вона вам подобається — насолоджуйтесь повтором. Якщо ні — просто дайте своєму розуму нову мелодію.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
