“У мене ще ніколи не було такого гарного дня народження”

У парку культури та відпочинку ім. Т. Шевченка, дванадцятеро дітей з обласного притулку відзначили спільний день народження. А влаштували для них це свято вихованці дитячого будинку сімейного типу родини Мартинюків.
- Ми з чоловіком і нашими десятьма дітьми вирішили організувати день іменинника для дітей з притулку, адже дехто з наших прийомних дітей теж пройшов через цей притулок, – розповіла Анжела МАРТИНЮК, мама-вихователь дитячого Будинку сімейного типу. –Ми хочемо показати цим діткам, яким довелося зазнати чимало лиха в житті, що одного дня у них все може змінитися на краще, потрібно тільки вірити і чекати. Наші діти надзвичайно відповідально поставилися до цього заходу і підготували цілу концертну програму з піснями і танцями. Були і торти, і традиційне задування свічок, і подарунки. Міський відділ сім’ї та молоді виділив кошти, щоби можна було накрити святковий стіл.
- Мама-вихователь підійшла до мене і заявила, що хоче зробити щось добре для дітей, які потрапили до притулку, – розповіла начальник відділу сім’ї та молоді міської ради Наталя КОЦУР. – Це перший такий захід, який, можливо, стане традиційним. Тішить, що діти з будинку сімейного типу, знайшовши гарну родину, тепер самі намагаються допомогти іншим. Тобто, добро має логічне продовження.
- Ми привели дванадцять дітей з притулку на день іменинника, – повідомила виконуюча обов’язки директора притулку Жанна ЯНИЧУК. – Нас запросила родина Мартинюків. Я побачила серед дітей Будинку сімейного типу і тих, що перебували в нас, і надзвичайно зраділа за них. Вони дуже змінилися: гарно одягнуті, усміхнені, щасливі. Ми прагнемо влаштувати всіх своїх дітей або в прийомні сім’ї, або в будинки сімейного типу.
- Мої батьки ніколи не справляли мені день народження, – зізналася дванадцятирічна Леся. – Я завжди мріяла, щоби в мене колись було таке свято і я задувала свічки на торті. Я народилася 14 травня. І останні іменини відзначила в притулку. Моя прийомна мама, яка незабаром забере нас із сестричкою до себе, подарувала мені наручний годинник.
- Свято таке класне! – захоплено розповідала дев’ятирічна дівчинка з притулку. – Я і танцювала, і співала, і в ігри різні грала. Найбільше мені сподобалися морозиво і торт. У мене ніколи не було такого гарного дня народження.
Надія БУДНА