«Нашій грі може завадити хіба що землетрус»

Учень восьмого класу гімназії №7 15-річний Ян-Ріхард САВЧУК грає у футбол, щойно випадає вільна хвилинка. Хлопець почав захоплювати цією грою з п’ятого класу. І відтоді футбол став його хобі. Нині Ян-Ріхард тренується у футбольному клубі "Буковина". Він нападник, іноді – правий півзахисник. У майбутньому мріє стати професійним футболістом і заробляти грою на життя. Кумирів у футболі хлопець собі не створює. "Кожен сам собі кумир", – переконаний гравець.

Замість воріт поцілив у… монітор

Нині у вихованців "Буковини" невеличкі канікули, але тільки не для Яна-Ріхарда. Щовечора він разом із хлопцями – такими ж фанатами – збирається у дворі біля свого будинку і ганяє м’яча. Грають за будь-якої погоди – у сніг, дощ, спеку.

– Єдине, що нас може втримати від гри – це хіба що, мабуть, сильний землетрус, – каже юний футболіст. – Взимку грати мені подобається. Починаєш бігати за м’ячем – і відразу зігріваєшся. Важче у спеку. За годину "гарячої" гри можна скинути до кількох кілограмів.
Сусіди та батьки до захоплення хлопчаків ставляться доброзичливо. Мовляв, нехай краще діти у футбол грають, аніж якимись дурницями займатися. Від футболу підліткам – подвійна користь: і улюбленою розвагою займаються, і ведуть здоровий спосіб життя.

Щоправда, задоволені все-таки не всі. Якось, розповідає Ян-Ріхард, він намагався поцілити у ворота. Забити гол куди треба йому не вдалося, зате хлопець поцілив у відчинене вікно офісу у дворі. Силу удару Яна-Ріхарда оцінили всі працівники офісу: м’яч розбив монітор від комп’ютера і перевернув вазон. Хлопцеві, звісно, було шкода розбитого монітора, але ще більше йому було жаль новенького шкіряного м’яча. Тож він набрався сміливості і зайшов до офісу просити, щоби йому повернули "інструмент". На щастя, працівники не бачили, хто саме наробив їм такої шкоди, тож Ян-Ріхард сказав, що то були старші хлопці. А його, мовляв, послали за м’ячем. Працівники повірили, але м’яча не віддали.

"Ноги для футболіста – це святе"

Гра у футбол – це також можливість виявити себе у всій красі перед дівчатами.

– Коли хлопці грають у футбол перед гарними дівчатами, вони намагаються зіграти якомога краще, щоби похизуватися, – зізнається Ян-Ріхард. – Ну, і я також так роблю…

Уся команда гравців (1996 року народження) клубу "Буковина" між собою – справжні друзі. А інакше й неможливо. Адже якщо не буде дружної команди, не буде хорошої гри.

– На футбольному полі не можна бути "одиночкою", – переконаний хлопець. – Треба не забувати про інших, передавати м’яч. Лише так можна здобути перемогу.

Найважливіше для футболіста – ноги.

– Ноги – то святе, – вважає Ян-Ріхард. – Вони мають бути міцними, прудкими. На жаль, ноги у футболіста – це водночас найбільш вразливе місце, вони дуже часто травмуються. Ось і я якось на снігу послизнувся і сильно забив коліно. Та все обійшлося.

У свої 15 років хлопець займався багатьма видами спорту: баскетболом, волейболом, панкратіоном, паркуром. І все-таки футбол йому найбільше припав до душі.

– Футбол – моє життя. – каже Ян-Ріхард. – Це – найпопулярніший і найкращий вид спорту у світі. На море не тягне, комп’ютер уже набрид. Не знаю, що б я робив під час канікул, якби не улюблене заняття…


"У футболі кожен гравець – герой"

Володимир ВОРОНЮК, тренер команди гравців 1996 р. н. ФК "Буковина":

– Футболом найкраще починати займатися з восьми-дев’ятирічного віку. Раніше не варто, доки організм ще не зміцнів. Гра у футбол розвиває усі м’язи, робить дитину витривалішою. Також лікує від багатьох недуг. Колись до мене в команду прийшов хлопчик, який страждав від астми і, до того ж, мав зайву вагу. За п’ять років тренувань хлопця не впізнати: він став струнким, а від хвороби не залишилося й сліду.

Багато моїх вихованців хочуть стати професійними футболістами. Але це не так легко. Потрібно постійно тренуватися, не пропускати занять.
Неправда, що для спорту не потрібно бути розумним. У футболі потрібно прораховувати кожен свій хід, як у шахах. Наприклад, відомий тренер Валерій Лобановський свого часу закінчив школу із золотою медаллю.

На полі не можна бути егоїстом, вважати себе героєм, намагаючись лише своїми силами забити гол. У футболі кожен гравець – герой.


Галина МАРКІВ