62-річний чернівчанин Віктор Ясинський вишиває картини. Це допомагає чоловікові впоратися з важкою онкологічною хворобою.
– Коли чоловікові стає особливо погано, він починає вишивати. Каже, що це допомагає йому заспокоїтися, трохи забути про хворобу, – запевнила дружина Віктора Зіна.
"Залишу дружині на згадку про себе"
Віктор пишається своїми вишитими картинами, якими завішано всю стіну в одній з кімнат квартири. На них – вродливі панянки серед розмаїття різнобарвних квітів. "Залишу дружині на згадку про себе, – намагається жартувати Віктор. – Декілька картин подарував доньці та синові. Почав вишивати сім років тому. Хоча ще в школі в молодших класах на трудовому навчанні нас усіх – і дівчаток, і хлопчиків – вчили вишивати. Потім я надовго забув про це заняття. А якось, коли лежав хворий, навідалася сусідка Марія, похвалилася вишитою трояндою. Я подивився й подумав, що теж можу таку вишити. Взяв – і вишив за два тижні, чим дуже здивував домашніх. Мені сподобалося. Почав вишивати картини. Вже вишив вісім великих картин і з десяток малих. Кажуть, що вишивати – не чоловіча справа. Але першими вишивальниками, як я дізнався, були саме чоловіки. Хоча нині таких дуже мало".
Розробки картин для чоловіка знаходить син Володимир в Інтернеті, виводить їх на великий аркуш паперу. "Я переводжу схеми на канву, – демонструє Віктор чергову картину, яку збирається вишивати. – Ділю її на однакові квадрати – так легше орієнтуватися. Нитки купую в магазині. На деяких картинах використовував до 50 різних відтінків".
"Поживу ще…"
– Ця картина мені особливо дорога – показує чоловік велику вишивку, на якій дівчина з кошиком квітів. – Я вишивав її декілька місяців. Почав ще перед тим, як мені призначили хіміотерапію. Потім відклав, бо не міг вишивати через сильний біль. Закінчував картину у перервах між сеансами хіміотерапії. Обкладався подушками, щоби можна було сидіти, одягав окуляри – і до праці. Вишивав день і ніч, навіть на їжу не хотів відволікатися. Це заняття трохи заспокоювало. Коли сідав вишивати, забував про все на світі, навіть болю такого не відчував. Хотілося якнайшвидше закінчити й подивитися, як усе виглядатиме.
Віктор почав вишивати нову картину. "Мені здається, доки не закінчу її, нічого поганого зі мною не може трапитися, – роздумує чоловік. – А потім почну нову картину… І знову треба буде її закінчити. Отож поживу ще…"
Надія БУДНА
