Георгієві Москалюку зі Старих Бросківців, що на Сторожинеччині, 22 січня виповнився рочок. Рідні приготували для маленького справжнє свято: накрили стіл, прикрасили кімнату м’якими іграшками, спекли великий торт, на якому вершками написали "Нашому Гришкові 1 рочок". На жаль, іменинник не зміг оцінити старання рідних. Вже рік він не розплющує оченята, не чує, не рухається і досі не вимовив жодного звуку…

Рік тому "МБ" писав про трагедію в молодій родині Москалюків, коли в очікуваного і бажаного первістка під час пологів через асфіксію (нестачу кисню) було пошкоджено дихальну, серцево-судинну та центральну нервову системи. Згодом у Чернівцях лікарі встановили діагноз "тотальна лейкомаляція головного мозку ІV ступеня та внутрішня гідроцефалія".

– Дуже важко доглядати за малюком, – зізнається бабуся Ольга ЧОРНЕЙ. – Він не розгинає ніжки і ручки, його важко мити. Маленький ніколи не плаче, і ми не знаємо, чи в нього щось болить, чи він хоче їсти. Та все одно тішимося, що він є. Шкода, що, крім суміші, він нічого не їсть – купила б йому все, що лише захоче…

Єдина надія – що хтось візьметься за лікування

За словами Ольги Василівни, її онук потребує цілодобового догляду. Його годують через зонд за допомогою одноразових шприців. Хлопчик з’їдає лише по 30 грамів суміші раз на три-чотири години, але важить вже понад 11,5 кілограма. П’є чаї та воду. Через кожні 15-20 хвилин потрібно висмоктувати слиз із носика та слину.

– Іноді думаємо: а може, цього разу не їхати до лікарні, – з гіркотою промовляє Ольга Василівна. – Та розуміємо: онучок не зможе самостійно дихати, у нього зупиниться серце… Добре, що хоча би ліками повністю забезпечує райлікарня. Там навіть маємо доброго опікуна – заступника головного лікаря з охорони дитинства та материнства Василя Кучініка.

Рідні Георгія живуть єдиною надією, що хтось із лікарів візь­меться за лікування хлопчика.

– Ми розмістили прохання допомогти нашому хлопчику в Інтернеті. І на нього відгукнувся один медик із Санкт-Петербурга, – розповідає Ольга Чорней. – Нині він захищає дисертацію, тема якої пов’язана з хворобою онука, тому хоче спробувати допомогти хлопчикові. Ми ще не зв’язувалися з ним, бо для поїздки наразі не маємо коштів.

– Дитину транспортувати не мож­на навіть за нагляду медпрацівника, – наголошує заступник головного лікаря з охорони дитинства та материнства райлікарні Василь Кучінік. – Георгій перебуває у стабільно важкому стані. Не варто ризикувати його життям.

Підтримка
від держави – 740 гривень

Нині Георгію виплачують пенсію як інвалідові з дитинства – 740 гривень. Рідні розповідають, що 650 гривень витрачають, щоби на два тижні купити шприців та зондів. "Дітям не надають групи інвалідності І, ІІ та ІІІ категорій, – коментує В. Кучінік. – Незалежно від складності хвороби, вони можуть отримувати пенсію тільки як інваліди з дитинства".

Згорьованій матері допомагають двоюрідні сестри Валентина та Ніна, бабуся Ольга.

– Допомагають і добрі односельчани, – зізнається мама Алла. – Сусідка Сніжана Реус і днює, і ночує біля маленького Георгія. Так переймається долею малюка, ніби це її власний син…

– Багато хто допомагає, – додає Ольга Чорней. – Після виходу в "Молодому буковинці" статті "Місяць живемо, як у пеклі" знайшлися доброчинці навіть у Кіцманському та Новоселицькому районах. Записку з іменами доброчинців я передаю священикові – щоби помолився за них… Нині мріємо придбати дитяче ліжечко – старе стало незручним для малюка. Також попросили у сільській раді подарувати нам хоча б невеличку пральну машину, щоби полегшити прання дитячих речей.

– Те, що він досі живий, – насамперед заслуга його матері та рідних, які забезпечили малюку цілодобовий догляд, – зауважує Василь Кучінік. – Вони щомиті борються за його життя. Проте жодних прогнозів робити не можна. Дитина постійно потребує лікування.

Проте рідних тішать навіть незначні покращення самопочуття маленького.

– Погляньте! У Георгія вже є чотири зубчики, – тішиться бабуся Ольга. – І пупчик у нас загоївся. І шкіра ніжненька… 
Олеся ДЛУЖАНСЬКА