Раптом чуємо дивне пищання: з сараю вибігли два ведмедики й притьмом кинулися до робітника Івана Романюка, який в обох руках тримав дві пляшки з молоком. Звірята загули з радості і припали до сосок. Ми теж спробували їх погодувати.
Ведмеді Меня і Міша будуть ловити рибу в ставку
- Треба бути обережними, бо хоча їм і четвертий місяць пішов, але зуби мають гострі як бритва, миттю можуть пальця відкусити! – попереджає Георгій Костянтинович. – Крім молока полюбляють печиво, м’ясо поки що їх не приваблює.
За словами лісника, коли ведмедики виростуть, їх переведуть в інше місце, на берег чималого ставка, нещодавно викопаного, але ще не заповненого водою. Тут Меня і Міша зможуть купатися у водоймі, ловити рибу і веселити туристів чи школярів.
В іншому великому вольєрі випасаються троє великих диких вепрів, які запросто підходять до Георгія Мікайлу. На верхніх губах у них видніються у ніздрях дротяні кільця – для того, щоби не рили трав’янистий покрив.
Окремо від кабанів утримуються дикі цап і коза, а також олениця Богдана. Особини жіночої статі теж довіряють людям, бо без боязні підходять до дротяної огорожі. Ми хотіли через перелаз зайти всередину, але господар зоопарку відмовив:
- Цап Рома любить битися, а удар у нього сильний, іноді навіть свою подружку Панору може тюкнути. Треба ще придбати оленя для парування. А маю намір завести і двох лосів.
Доки ми розмовляли, з найближчого гаю вискочив вгодований зайчисько і зник за пагорбом – їх тут теж багатенько розвелося. А гони вухаті часто влаштовують.
Є тут і три страуси, два павліни, лебідь: лебідка втекла, але до “коханого” прилітає.
„Звірів, що є нині в зоопарку, купив на Вінничині”
- Щосезону заготовляємо з робітниками жолуді, омелу, буковий жир, понад 12 тонн сіна, - ділиться пан Георгій.- А почалося все з того, що років десять тому сусідська льоха опоросилася дикими поросятками – нагуляла в лісі з кабаном. Я взяв двох собі, схрестив з домашніми й щороку маю вдома по три свинки. А звірів я завжди любив. Був якось випадок: у хащі приблудні собаки загнали козу з молодняком. Я відігнав. Коза після цього підійшла до мене, обнюхала й подалася в кущі. А тих звірів, що є нині в зоопарку, купив на Вінничині, де є центр з їх розведення. Представники центру приїжджають і перевіряють господарство.
Як каже Георгій Костянтинович, вже нині у нього відбою немає від охочих оглянути його незвичайний зоопарк, який знаходиться на території Старої Красношори, в урочищі “Мікайлу”- тут раніше мешкала родина лісника. Щоб офіційно відкрити цей приватний зоопарк чекати недовго – потрібно загравіювати декілька десятків метрів дороги.
- Георгій Костянтинович власними зусиллями та з допомогою таких же як він ініціаторів створив цей зоопарк, - каже начальник райуправління сільського господарства Михайло Галіцький. – Знаю, що є такі люди і в інших районах. Було би добре, щоби на обласному рівні діяла програма підтримки таких любителів природи.
