Нині рідні дітей зі сльозами розповідають про цю подію, яка сталася минулої суботи на вулиці Рильського, 1, у Садгорі. Це сльози радості від того, що малеча врятувалася.

– Ми були вдома самі: я, семирічний братик Грицько та майже півторарічна сестричка Андріана, – розповідає четвертокласниця Альона Кінер. – Бабуся пішла доїти корів на дослідну станцію, а мама з трирічною сестрою Марійкою подалася до родички допомогти по господарству. Був уже вечір. Я дивилася телевізор, а Грицько з Андріаною спали. Приблизно о 19.30 почула тріщання у розетці. Перелякавшись, почала будити брата з сестрою. Раптом загорівся телевізор. Вогонь загасила водою з черпака. Але спалахнула шафа. Тоді я взяла сестричку на руки, а братик сам ішов, і разом кинулися надвір. Ми були напівголі, Грицько – босий. Надворі я почала кликати на допомогу. Дорогою йшов мамин кум – Максим Пожидаєв – він кинувся гасити полум’я, вимкнув електролічильник. Нам наказав піти до сусідів і викликати пожежників. Ми так і зробили. Невдовзі приїхали рятувальники, прибігли сусіди з відрами. Нам було страшно.

Альона розповідає про пережите емоційно, з дорослою розважливістю. Червоніє, коли дорослі хвалять її за те, що не розгубилася під час пожежі.

– Альонка зателефонувала мені і каже: "Мамо, у нас уже хати немає!" І повідомила про пожежу. Я коли це почула, притьмом побігла додому, – згадує Людмила Кінер, матір юної рятівниці. – Хату врятували, але майно все знищено. Нічого, будинок відремонтуємо, головне, що діти живими залишилися.
Вони у мене чемні, сірниками не бавляться.

Кінери разом із родичами почали наводити лад в обгорілій хаті, яка потребує капітального ремонту, а грошей у багатодітної матері катма.

– Все через ту прокляту напругу, яка стрибала того вечора на нашій вулиці, – каже Ольга Семенівна, бабуся Альони. – Вдячна сусідам, які допомагають грішми. А вчора їхав попри обгорілий будинок директор фірми, яка торгує металопластиковими вікнами, сказав, що безкоштовно нам виділить їх. А зараз ми мешкаємо у моєї 75-річної матері.
Василь Гринюк