Не вірять у Миколая, але подарунків чекають

Усі люблять Свято Миколая. Бо кому ж не подобається вранці під подушкою знайти щось смачненьке чи гарненьке?
Що тінейджери мріють отримати на свято і яким собі уявляють Миколая? Ми запитали в чернівецьких школярів.
"Монітор під подушку не вмістився"
– Нехай мені Миколай принесе ноутбук, – загадує дев’ятикласник Андрій ЗРИБНЄВ. – У мене роль Миколая виконують батьки. Дізнався про це вже давно й випадково. Прокинувся вночі й побачив, як вони кладуть мені під подушку подарунок.
– Мені би згодився сканер до комп’ютера, – розмірковує Анатолій ОЛЕНЧУК. – А раніше батьки, тобто Миколай, подарували мені монітор. Звісно, клали його не під подушку – монітор би туди не вмістився, – а біля ліжка.
– Хочу цукерок, – просить п’ятикласник Андрій ДУДКО. – Насправді Миколай – батьки, я про це дізнався у вісім років. Прокинувся, коли вони вночі клали мені під подушку подарунок. А колись мені подарували на свято ігрову приставку Sony Playstation.
– У мене є все, що хочу, – каже учень п’ятого класу Тарас ТКАЧУК. – Тому мені достатньо й цукерок. Про те, що Миколай – це батьки, я дізнався випадково в п’ять років. Уночі прокинувся, хотів піти до ванної, а тут батьки увійшли до моєї кімнати з пакунками. У попередні роки мені на свято дарували комп’ю­тер. А найбільша мрія – отримати в подарунок автомобіль "Мерседес".
– Чекаю від Миколая мобілку "Nokia", – мріє п’ятикласниця Олена САВЧУК. – Насправді подарунки приносять мама й тато. Дізналася про це в другому класі. Я всю ніч не спала. Потім пішла у вітальню й побачила, що батьки готують подарунки. Була трішки розчарована, що насправді Миколая не існує…
"Дядько дав мені номер мобілки Миколая"
Проте школярі молодших класів ще вірять у казку.
– Хочу в подарунок маленького собачку й щоби вся сім’я була здоровою та щасливою, – мріє учениця четвертого класу Віка ЮЗЕФОВИЧ. – Коли мені було п’ять років, я вночі з 18 на 19 грудня прокинулася й помітила тінь. А минулого року – сяйво. То був Миколай! Мені не вдалося добре його розгледіти, лише зауважила, що в нього добрі очі. Цього року хочу все-таки підстерегти Миколая й подивитися на нього! Для цього наведу вночі будильник.
– А я хочу відеокамеру й щоби всі люди на землі були щасливими, – каже четвертокласник Іван ДЕРДА, син заслуженого артиста України Івана Дерди. – Я також не бачив Миколая. Уявляю його добрим, лагідним, із бородою. Зате дядько дав мені номер мобільного телефону Миколая! Спробую йому зателефонувати. 
Галина МАРКІВ