Чернівчани Євгенія та Михайло МАСЕПЮКИ відсвяткували шостого грудня "золотий" ювілей подружнього життя у Палаці урочистих подій. Побувала на "золотому" весіллі і кореспондент "МБ".
Євгенія Володимирівна зізналася, що дуже хвилювалася, навіть схудла. При згадці про історію знайомства з майбутнім чоловіком у жінки з’являються на очах сльози. Обоє народилися в багатодітних сім’ях, рано втратили батьків, пережили війну і голод, працювали з ранньої юності. "Коли мені було два роки, померла моя мама, – зітхає пані Євгенія. – Тато не міг прогодувати чотирьох дітей, тому змушений був віддати мене в інтернат у Хотині. Після його закінчення пішла працювати на рукавичну фабрику. Михайло теж рано почав працювати на меблевій фабриці – одразу після школи. Батько рано помер, то треба було годувати сім’ю. Обоє маємо звання "ветеран праці".
Зустрілися Михайло з Євгенією на танцювальному майданчику в Центральному парку. "Я одразу ж звернув увагу на Євгенію. Вона була такою тендітною і вродливою, – зізнався Михайло Васильович. – З першого погляду зрозумів, що це – моя доля. А незабаром запропонував Євгенії стати моєю дружиною, вона з радістю погодилася. Натомість її батько був категорично проти, чомусь я йому не сподобався".
– Батько забрав у мене паспорт, щоб я не пішла з Михайлом до РАЦСу, – пригадала Євгенія Володимирівна. – Але я його обдурила, сказала, що мені потрібен паспорт на комсомольські збори. Він повірив і віддав мені документ. Тоді ми пішли з Михайлом подавати заяву. Наше весілля було дуже скромним. Через рік у нас народилася перша донечка Наталя, пізніше – Людмила і Анжела. Маємо чотирьох онуків. Слава Богу, дочекалися правнучки.
На запитання, у чому секрет їхнього "золотого" ювілею, Євгенія Володимирівна тихо відповіла: "Напевно, кохати одне одного. А ще – розуміти і поважати".
– Я хотіла б так прожити зі своїм чоловіком, як мої батьки, – запевнила донька Анжела. – Тато в усьому допомагав мамі. Вони навіть мінялися змінами, щоб постійно бути з нами. Тато дуже любить поратися на городі та в саду, садити квіти біля будинку. А ще захоплюється риболовлею і мисливством. Внучку Євгенію назвали на честь бабусі. Вона народилася 10 квітня, на 50-річний ювілей Євгенії Володимирівни.
– У нас є така послуга, як проведення ювілейних весіль, – розповіла Галина СОЛОГУБ. – Цього року було одне "срібне" весілля і чотири – "золоті". За "срібне" доводиться платити символічну плату, "золоте" – безкоштовне. Ми вважаємо, що подружжя, яке прожило разом 50 років, є гідним прикладом для сучасних молодих людей, які одружуються. Такий обряд – дуже трепетна подія в родині, яка згуртовує всіх.
Надія БУДНА
