«Вийду заміж, коли захочу дітей»

Модель, телеведуча, актриса кіно… Чернівчанка Інна Цимбалюк дивує різноманіттям. А після завершення третього сезону "Танцюю для тебе" Інна займеться театром. Можливо, найближчим часом ми побачимо дівчину в ролі Тетяни зі спектаклю "Євгеній Онєгін".
В інтерв’ю "МБ" Інна розповіла про творчість, кохання і проект "Танцюю для тебе".

"Після фіналу шоу пішли у кіно"
– Позаду – ефіри "Танцюю для тебе-3". Які емоції вас переповнюють?
– Я відчуваю радість за здійснення мрій дітей. Водночас мене переповнює сум – позаду стільки зусиль, радощів, старань… У неділю, після фіналу шоу, ми зібралися разом з учасниками проекту і пішли у кіно. Дуже хотілося побути разом. У душі була нос­тальгія.
– На ваших очах здійснювалися мрії дітей…
– Коли бачиш такі миті, починаєш вірити у казку. Дуже цікаво, як далі складеться доля дітей. Ми будемо цікавитися нею. Водночас вірю, що і діти пам’ятатимуть нас.
– А про що мріяли ви, коли були маленькою?
– Я хотіла стати тренером із художньої гімнастики. Серйозно займалася гімнастикою із семи до 14 років. Але так сталося, що стала моделлю. Також мріяла бути актрисою. Знаєте, усі мрії здійснюються. Справді, зараз я пригадую себе маленькою і розумію – усі прагнення тієї дівчинки здійснюються.
– Шоу було сповнене інтриг. У Фагота насправді роман з Євгенією?
– Не мені розповідати про чиїсь стосунки. Усі учасники дуже емоційні та творчі. Їхні номери викликали багато запитань. Наскільки мені відомо, у Євгенії є кохана людина. Їхні номери із Фаготом просто були наповнені почуттями. Можливо, таким і має бути танець.

"З коханим ми разом чотири роки"
– Чим займаєтеся, окрім проекту?
– Граю у "Новому театрі" на Печерську. Це допомагає мені розкритися. Коли я прийшла туди, режисер Олена Лозович почала ставити виставу "Вісім кроків танго" і запропонувала мені взяти участь у ній. Я граю сучасну дівчину, яка приїхала до столиці з периферії. Знайомі, які бачили спектакль, кажуть, що з нього треба цитувати мудрі фрази.
Мене дуже захопив камерний театр. Зараз готую ще одну роль. Можливо, зіграю Тетяну з "Євгенія Онєгіна"… Хочу стати актрисою. Не хочу, щоби мене сприймали лише як телеведучу.
– Ви ще граєте у кіно...
– Цей досвід також важливий для мене. Днями стартує нова стрічка за моєю участю. Робота називається "Гроздья рябины алые". Моя роль – другого плану. Однак я не відмовляюся від жодної цікавої ролі, мені потрібен досвід.
– Вперше ви потрапили на майданчик на зйомках кліпу Таїсії Повалій?
– Коли я навчалася в одинадцятому класі, приїхала до Києва. На зйомки кліпу мене запросили через модельне агентство. А команда, яка працювала над кліпом, запропонувала мені прийти на прослуховування до театру імені Івана Франка. Там експериментували – хотіли взяти на роль Дездемони дівчину без професійної підготовки. Знаєте, я пройшла проби! На репетиціях працювала з Анатолієм Хостікоєвим та Богданом Бенюком. На жаль, наступні репетиції показали, що мені не вистачає майстерності.
– Зараз ви відомі. Хто вас підтримує?
– Моя основна підтримка – близькі люди, батьки. Також мене підтримує коханий чоловік. І все. Це мої найближчі люди.
– Коли погано, їдете до Чернівців?
– Так, за змоги повертаюся до рідного міста. Набираюся сил і гарного настрою. Також батьки часто приїжджають у гості.
– А коли маєте вільний час у Києві, чим займаєтеся?
– Можу весь день побути вдома зі своїми кішками. Можу зайнятися чимось цікавим, наприклад, танцями. Однак мої танці – це швидше експери­мен­ти. Люблю прогулянки…
– Нещодавно вас бачили в новому спортивному автомобілі...
– Так, у мене нове авто червоного кольору. Однак я більше люблю свій чорний джип. А маленька машинка – це так, для спокійної приємної прогулянки.
– Це подарунок?
– О так, мені її подарував коханий.
– У вас з коханим уже тривалі стосунки?
– Так, ми разом уже чотири роки. Я не називаю його імені. Не хочу. У наших стосунках ціную довіру. Це, напевно, перша людина в моєму житті, якій я так довіряю. Ну, і кохання – це основне, на чому можуть триматися стосунки.
– Про весілля думали?
– Офіційно стосунки оформимо тоді, коли захочемо мати дітей. Гадаю, ми просто відчуємо, коли настане час. 
Валерія ЧОРНЕЙ