Декілька годин у Путилі провів відомий російський співак Стас П’єха, який виступив третього жовтня на Соборній площі до Дня міста. За словами організатора концерту Олега Сандуляка, о 04.00 вони виїхали у Карпати, де виконавець не бував останні 18 років. У Путилі Стас провів усього дві з половиною години, зате встиг насолодитися сходом сонця, карпатськими краєвидами та скуштувати страви національної кухні. О 08.30 вже повинні були повертатися, адже о 12.00 на співака чекав літак на Москву.
– Стас П’єха висловив бажання виступити наступного року в Чернівцях із сольним концертом. Також планує відвідати гірську місцевість – але не на декілька годин, а провести у Карпатах день-два, – розповів "МБ" Олег САНДУЛЯК.
Місцеві жителі добре пам’ятають ті часи, коли Стас ще хлопчаком приїжджав відпочивати у Путилу разом зі знаменитою бабусею Едітою П’єхою.
– Мені постійно сняться Карпати, Путила та усе, що з нею пов’язано. Вперше я побував тут, коли мені було чотири роки, 1984 року. До 1992 року я постійно їздив у Карпати, – поділився з журналістами співак на прес-конференції.

"Хотів бачити багато дівчат у своєму оточенні"
– Яке захоплення у тебе на другому місці після сцени?
– Зараз відкрив клуб. Ми проводимо вечірки, акції, "живі" виступи. Навіть коли їхав потягом до Чернівців, був на зв’язку. У нас саме відбувався дитячий ранок. Робота у клубі та сценічна діяльність відбуваються паралельно. Потім – спорт. Займаюся боксом і вищим пілотажем. Літаю на ЯК-52. Спортивне пілотування – чудовий вид спорту – чоловічий і справжній. Він дає можливість забути про всі проблеми.
– Що вам дає спортивне пілотування?
– Різні навантаження під час пілотування розвивають різні групи м’язів. Те, що відбувається у небі, для мене якесь безумство. Напевно, треба років десять політати, щоб насититись. Не можу передати тих відчуттів, які відчуваю за штурвалом літака, коли летиш вниз головою, бачиш матінку-землю, і думаєш: "Боже мій!"
– Кажуть, що ви ніколи не розлучаєтеся з ручною свинею і завжди берете її з собою. Чи взяли її до Чернівців?
– Я з нею розлучився ще 1992 року. Хряк, що живе у матері, знаходиться за містом. Раз на три місяці я його бачу. Частіше бачити немає бажання. Він росте, кабаніє, у нього виросли великі ікла. Наближатися до нього іноді небезпечно. Краще заводити песиків та кішечок.
– Маєте ще диплом перукаря...
– Колись я хотів бачити багато дівчат у своєму оточенні. Хотілося доторкнутися до прекрасного. Я пішов вчитися на тренера з перукарського мистецтва. Коли закінчив навчання, проводив семінари разом із майстрами. Викладали останні тенденції, способи фарбування тощо. Моя мрія все-таки здійснилася. Якось я був у Кремлі у гримерній, в якій перевдягалися 20 найбільш оплачуваних моделей світу. Цю всю красу я бачив на власні очі. Відтоді я перестав займатися перукарством, бо вже досягнув апогею.
– Набуті навики знадобилися?
– Декілька разів я піддавався тортурам у потягу за допомогою швейних ножиць.

"Періодично слухаю пісні "Океану Ельзи"
– Кого з українських зірок ви знаєте особисто, кого слухаєте?
– Товаришую з Потапом і Настею Каменських. Вони були у мене у програмі. Але ми ще до неї були знайомі. А зараз ще більше здружилися. Зрозуміли, що ми люди однієї формації та одних музичних поглядів. Незважаючи на те, що я виконавець іншої музики, люблю "третю" музику. Чудова співачка Ані Лорак. Ми з нею часто перетинаємося. Подобається колектив "Океан Ельзи". Їхні пісні періодично слухаю.
– Як відбуваються концерти в Україні?
– Концерти в Україні – мій улюблений спосіб проведення часу. Тут стільки жінок – здорових та енергійних!
– Сценічний образ відрізняється від того, яким ви є у житті?
– Чим природніше я поводжуся на сцені, тим вища моя самооцінка. Я не намагаюся грати когось. Я не в театрі.
– Чим довелося заплатити за популярність?
– Особистою свободою. Відома людина – найбільш невільна. Вона не може дозволити собі того, що могла до того, як стала відомою. До мене популярність прийшла несподівано. Я пішов і повернувся однаковою людиною. Але коли приїхав додому і вийшов у магазин, на мене так дивилися, наче я щось вкрав. А потім зрозумів: це ж вони мене впізнають. Мені стало так страшно! Я не виходив з дому місяць. Потім я зрозумів, що не можу більше їздити в метро, бо там мене хапають, до мене підходять. Хтось мене не любить – від людей іде чорна енергетика. Хтось заздрить, хтось хоче здерти з мене щось. Я довго не міг до цього звикнути. Приблизно півроку в мене була легка параноя! Потім я заспокоївся. Придбав собі машину. Зміг собі це дозволити. До мене підходять і запитують: "Чому ви такий простий – де пір’я, де стрінги?" Та ні, я такий, як є.
Ольга ГНІДАН