Залізні ворота, розташовані на території радіотехнічного заводу, зірвавшись з петель, вбили 62-річного Віталія Гавриловича. Він працював заступником директора ТОВ "Модуль" і вранці 24 вересня на свою біду вирішив відчинити залізні двері, які більше року ніхто не чіпав.
Того дня чоловік хотів відкрити дощувальну камеру, щоб назбирати для свого підприємства металобрухт. Першим свідком трагедії став охоронець підприємства.
– Робив своєму начальнику штучне дихання, зливав з рота згустки крові та вже знав – Гавриловича з нами більше немає, – зі слізьми на очах розповідає охоронець ТОВ "Модуль" Богдан ВЕНЦІВ. – Знаєте, все сталося, як у страшному сні. У мене був шоковий стан. Кров Гавриловича була на моєму обличчі та одязі.
Того дня заступник, як завжди, прийшов о 09.00 на роботу. Я ще його тоді ще запитав, що він тут робить, за прогнозом погоди скоро дощі будуть, краще б пішов копати картоплю. Гаврилович, як ми його називали, лише посміхнувся на це. Каже, ще встигнемо. Ніби тягнуло його туди. На території того дня були лише удвох. Пройшлися цехами, зібрали металобрухт. Гаврилович згадав, що можна ще щось назбирати у дощувальній камері. Я залишився у цеху, а він попрямував до камери. Я почув страшний гуркіт. Вибіг, дивлюся: лежить половина воріт. Лише коли зайшов до дощувальної камери, побачив, що під ворітьми лежить мій начальник.
Хотів підняти ворота, але де там. Зрозумів, що сам не впораюся. Побіг викликати "швидку". Руки аж трусилися, все ніяк номер не міг набрати. Якось і забув, що номер на "103" змінився, а "03" не з’єднувало. Потім здогадався передзвонити директору підприємства. Він уже викликав реанімацію. А оскільки мій брат працює разом із дружиною Віталія Гавриловича, вирішив повідомити через свого брата їй цю страшну новину. "Швидка" та дружина Гавриловича приїхали практично одночасно.
Доки доїжджала "швидка", побіг у сусіднє приватне підприємство, де працюють молоді хлопці, по допомогу. Четверо молодиків і я п’ятий відсунули половину воріт. "Швидка" констатувала смерть. А дружина стояла, наче вкопана, мабуть, не розуміла, що коїться. Пізніше почув, що у Гавриловича лікарі нарахували близько 20 переломів, та ще й у трьох місцях був хребет зламаний. А ви знаєте, яка це була людина? Золото! Потрібна допомога – знімає жакет та стає до верстата, навіть не подумає, що начальник.
Товариство "Модуль" вже давно не працює. Окрім трьох охоронців, бухгалтера, директора та його заступника, нікого на підприємстві більше не зареєстровано. Охоронці позмінно лише слідкують за порядком на цій території.
– Ті ворота дуже важкі, близько 400 кілограмів, – каже старший охорони Едуард ЗВЕРЕНЧУК. – Самотужки не піднімеш. Того дня заступник директора прийшов поглянути, що і як на території, зібрати металобрухт хотів, щоб кілька гривень заробити. Колись він керував радіотехнічним заводом, старшим інженером на цьому ж заводі працював. Все життя тут провів.
Антоніна БАБЧУК
