«Дітям допомагав вже не батько, а міліція»

Буковинські правоохоронці 20 серпня згадували своїх колег, які героїчно загинули під час виконання службових обов’язків. У день пам’яті працівників органів внутрішніх справ були присутні і родичі загиблих правоохоронців. Таких родин в області – 45.
– Гинуть і працівники карного розшуку з великими зірками, і міліціонери нижчого офіцерського складу, – каже начальник підрозділу УМВС в області Олександр ДОВБУШ. – Ми патронуємо родини правоохоронців, які загинули при виконанні службового обов’язку ще з часів Вітчизняної війни.
– Мій чоловік загинув ще 1983 року, потрапивши у ДТП на мотоциклі з коляскою, – каже дружина загиблого правоохоронця Флора АМАРКУЛЕСІ. – У мене залишилося двоє маленьких донечок, меншій тоді лише рік виповнився. Важко передати весь біль втрати. Моєму чоловікові було всього 32 роки. Довелося дітей самотужки ставити на ноги. Старша дочка спочатку хотіла піти по стопах батька та вступити до академії органів внутрішніх справ. Зараз одна дочка працює юристом, інша закінчила філфак та вчителює в школі. Ми досі зберігаємо вдома міліцейську форму мого чоловіка і батька моїх дітей. Він любив свою роботу.
– Тепер таткову формену сорочку ношу я, – каже дочка загиблого інспектора ДАІ Олександра МАЦИБУРКА. – Вирішила піти по стопах батька. Якесь внутрішнє покликання завжди тягнуло у міліцію. Коли батько загинув, міліція запропонувала мені піти навчатися у юридичний ліцей, згодом продовжила навчання на експерта-криміналіста у Києві. Тепер мій молодший брат вирішив вступати до юридичного ліцею. Щоправда, мати намагалася нас відмовити. Дзвонить постійно, хвилюється. Нас же троє залишилося у неї після татової смерті, – з сумом згадує про трагедію Олександра. – Важко було матері. Восьмого серпня виповнилося чотири роки з дня трагедії. Вона сталася на вулиці Руській. Батько разом зі своїм напарником переслідував порушників. Напарник не впорався з керуванням та допустив наїзд на електроопору. Батько загинув... Напарник став інвалідом.
Мати Олександри й досі не може без сліз згадувати про минулу трагедію. Каже: "Шкода, що моїм дітям допомагала здобути вищу освіту вже міліція, а не батько".
Антоніна БАБЧУК