Із Василем Вірастюком ми зустрілися у Яремчі, де він організував для людей богатирські забави. Навколо багаторазового володаря титулу "Найсильніша людина України" та дворазового володаря титулу "Найсильніша людина світу" відразу зібрався натовп. Усі просили сфотографуватися і по-дружньому потиснути руку. "Таки богатир!" – чулося звідусіль. До речі, на богатирські забави Василь приїхав автомобілем, на якому замість номерних знаків – напис "БОГАТИР".
Доки ми з ним розмовляли про спорт, шоу-бізнес та політику, дівчата навколо кокетували: "Такий чоловік точно жінок на руках носить, йому ж неважко…"
"Спортсмени – щирі політики"
– Коли приїдете на Буковину з богатирськими забавами?
– Щойно запросять! Здається, що Чернівці взагалі закриті: мене ніхто ніколи не запрошував у ваше місто і не пропонував співпрацю. А я залюбки приїхав би. Тим більше, що у вашому місті живе мій учень, атлет Костик Ільїн.
– Як ви з ним познайомилися?
– Костик зателефонував мені, коли я проводив турнір в Івано-Франківську. Він попросив дозволу виступити. Я погодився. Сьогодні він – найсильніша людина України. Хвилююся за нього, даю багато порад. В Україні – багато сильних чоловіків, звання найсильнішого ще потрібно втримати! Потрібно постійно працювати і не казати собі, що ти – перший. Бо розслабишся – і опинишся вже на другій позиції. У стронгменів немає везіння. Є лише тренування. Звісно, сила має бути від природи, але щоби бути богатирем, її треба розвивати! Я важко тренувався з десяти років, бо розумів, що дива не станеться і я не прокинуся вранці сильним чоловіком! Приємно, що у Чернівцях є де тренуватися. У Києві із залами проблеми. Нас постійно виганяють, адже хтось заможний кине око на зал і все…
– Ви товаришуєте з Арнольдом Шварценеггером?
– Як почесний гість буду присутнім на чемпіонаті "Арнольд стронгмен". Ми часто спілкуємося. Однак це спілкування має певні рамки, приїхати до нього в гості у будь-який момент я не можу. Нас просто об’єднує спорт. Мені подобається, що він знайшов себе в політиці. Це справді сильна людина! Ось Кличко також пішов у політику. І пішов він туди з добрих міркувань. Повірте, кожен спортсмен – людина справедлива. Інша річ, що інші політики роблять із цією справедливістю.
– Ви також думали податися у політику?
– Так, я замислювався над цим. Багато думав. Але питання у тому, чи буду я там, у політиці, потрібен? Уже рік не виступаю, мене не показують по телевізору, але підходять люди з мікрофонами і запитують, чим я живу, чи не піду в політику… А я живу тим, що проводжу турніри, шукаю сильних людей. Свої богатирські забави проводжу по всій Україні. І мені це подобається.
"Люблю співати"
– Ви відома людина. На світські заходи ходите?
– Ні, не люблю такі заходи і тому не відвідую їх. У мене багато знайомих відомих людей, але далеко не всіх можу назвати своїми друзями. Часто запрошують на різні презентації. На таких заходах до мене підходять чоловіки і просять помірятися силою, мовляв, чия рука міцніша. Ніколи на це не погоджуюся. Мені дивно чути такі пропозиції.
– Вас часто провокують?
– Трапляється, що майже щодня. Однак я звик контролювати свої емоції, тримаю себе в руках! Скільки людей – стільки емоцій, а богатир завжди повинен тримати себе в руках і демонструвати силу волі та повагу до людей!
– Чи замислювалися над тим, щоби використати свій імідж і податися у шоу-бізнес?
– І над цим я також замислювався (сміється – ред.). Однак нікуди далі думок не пішов. Мені сподобалося співати на "Інтері" у проекті "Дві зірки". Взагалі співаю завжди – мені це подобається. Однак шоу-бізнес – це гроші і час. Треба знімати кліпи, вигадати такий імідж, який підходив би мені... У мене на це зараз немає часу, бо зі своїми забавами роз’їжджаю всією країною. Слава Богу, що мене хочуть бачити. Розумію, так буде не завжди, про мене забудуть – і тоді я житиму спокійно і займатимуся своїми дітьми. У мене вже є слава, і я не буду за нею ганятися завжди...
Валерія ЧОРНЕЙ