«Гітари витесували на уроках праці, платівки купували в іноземців»

Власник нічного клубу "ЦРУ" в Кіцмані Валерій ГЛУШАК – ді-джей із 35-річним стажем. Його захоплення музикою розпочалося ще у 1960-х – у час грамофонних пластівок та відсутності інформації про іноземні гурти.
– Музикою цікавився ще зі школи, – розповідає Валерій Павлович. – Тоді не було гітар, тож ми з однокласниками витесували їх на уроках праці. За динаміки служили радіодзвінки, які ми стягували зі шкільних стовпів. Директор школи у Красноярському краї, звідки я родом, із задоволенням віддав нам зі свого кабінету величезний підсилювач ТУ-100. Це була єдина школа на весь район, яка мала свій власний ансамбль. Ми зажили шаленої популярності!
– А 1975 року я вступив до Кам’янець-Подільського педінституту, – згадує чоловік. – Його керівництво дозволило влаштувати дискотеку в підвалі гуртожитку. Ми зібрали з однокурсників по три рублі і на ці гроші придбали апаратуру. А вже через місяць у гуртожитку була дискотека.
Після закінчення інституту працював першим секретарем Путильського райкому комсомолу. Відтоді почав розвивати дискотечний рух по всіх селах . Пригадую, як на конкурсі дискотек ми з теперішнім мером Чернівців Миколою Федоруком поділили друге місце. Він крутив музику на дискотеці заводу "Гравітон", а я – в Путильському будинку культури, і ці дискотеки вважали найкращими. Взагалі у той час було дуже мало дискотек. Їх могли організовувати лише люди з великими можливостями. Нам із Миколою Трохимовичем пощастило: ми були першими секретарями райкомів комсомолу і вирішували будь-які питання.
– Пригадую, у 1970-х роках тільки з’явилися перші платівки гуртів Shocking Blue, Deep Purple… Відтоді я назавжди закохався у цю музику, – пригадує пан Валерій. – У ті часи ніде було дістати такі платівки. Мені пощастило: у Києві двоє іноземців заробляли тим, що таємно привозили нові платівки з Лондона. 60 рублів – і платівка твоя. На той час це були великі гроші. Усе, що я заробляв на весіллях та проводах, витрачав на них. Кожен гурт мав свій стиль, і вже з перших акордів впізнавали: це – Fleetwood Mac, це – Led Zeppelin, це – Deep Purple…
– На дискотеках збиралася еліта. Жодних наркотиків та пияцтва, – говорить Валерій Глушак. – Звісно, були й бійки. Але коли всім весело, битися не хочеться.
– Останні 15 років я займався бізнесом, – завершує Валерій Глушак. – Врешті мені це обридло, і я вирішив віддатися улюбленій справі – відкрив нічний клуб. Звісно, музика зараз не та. Але помітив, що основна частина популярної сьогодні музики – це ті ж пісні 1980-1990-х років, тільки перероблені на новий лад.
Галина МАРКІВ