Останнім часом серед високопосадовців та інтелігенції стало модним шукати серед своїх предків шляхетне коріння та мати лицарський титул барона, графа чи князя. Близько сотні буковинців можуть похвалитися цими високими званнями.
Відомий історик Ігор Буркут теж має графський титул, хоча вважає його присвоєння несерйозним. Щоправда, його прадід по материнській лінії справді був польським графом, проте його позбавили цього звання за організацію повстання. "Дворянський титул по материнській лінії не передається, тому я не міг би його перейняти, – зізнається Ігор БУРКУТ. – Хоча я з добре відомого в Польщі роду Валішевських. А графське звання мені дала в 1990-х роках одна організація. Мені навіть подарували герб. Спочатку підтримав це товариство, бо воно обіцяло збудувати монастир, відкрити військовий ліцей. Та згодом зрозумів, що все зводиться до роздавання титулів та нагород. Ставитися до цього серйозно важко. Хоча я знаю декількох буковинців, яким справді дістався від предків баронський титул, але вони цього не афішують. Є навіть далекі нащадки графських російських родів. Якщо заглянути у телефонний довідник Чернівців, можна побачити там типові аристократичні прізвища, наприклад Сапига (відомий польський князівський рід), Галіцин (знаменитий російський графський рід), Василькова (відома на Буковині дворянська родина) тощо. Може, ці чернівчани справді мають якийсь стосунок до цих родів, але довести це нелегко. Потрібно відшукати в архівах документи. Хоча і це не допоможе, бо в Україні немає механізму відновлення дворянських титулів. У нас такий титул можна купити".
– Особисто мені цей титул не потрібен, бо він нічого не дає, крім задоволення власних амбіцій, – переконаний Ігор Григорович. – Але люди, які мають владу, багатство чи займають високу посаду, чомусь хочуть мати дворянське звання. Навіть екс-президент Леонід Кучма має титул князя. У наш час це стало своєрідною модою і престижем. Є серед титулованих відомі співаки, чиновники різних рангів, науковці, лікарі. Багатьох із них я поважаю, бо це шановані, порядні люди. А те, чим вони займаються, вважаю чоловічими іграми, які не завдають нікому шкоди. Це набагато краще, ніж, наприклад, вживати алкоголь, грати в казино чи бігати до чужих жінок.
Заслужений художник України Орест Криворучко розробляв геральдику та ордени для титулованих осіб. Хоча сам відмовився від титулу барона. А свій лицарський герб переробив, зобразивши на ньому замість баронської корони берет художника.
– Колись кожен знатний рід мав свій герб, – розповів Орест КРИВОРУЧКО. – За радянських часів всілякі дворянські звання перестали існувати, відповідно щезли і герби. А за незалежної України – на початку 1990-х років – розпочали формуватися різні лицарські ордени. Для одного з них я розробив серію орденів, кілька гербів для засновників. Щоправда, за мою багатомісячну працю мені нічого не заплатили. Тільки потиснули руку, подякували і пообіцяли присудити титул барона, але я відмовився. Гратися в ігри з титулами та орденами, ставати на коліна, приймати присягу на мечі – це не для мене. Я навіть переробив свій лицарський герб: замість баронської корони зобразив берет художника, що виглядає дуже кумедно. Гадаю, такого ще ніхто не робив. Я розробляв особисті герби для декількох титулованих осіб. Навіть у багатьох владників високого рангу бачив герби. Колись їх передавали у спадок, а тепер замовляють або дарують. Коштує герб від тисячі гривень. Чув, що за 500 доларів можна купити титул барона і право мати свій герб. Князь, напевно, коштує дорожче.
Надія БУДНА
