Самотня хвора жінка живе з півником і собакою

До редакції "МБ" зателефонувала мешканка вулиці Шевченка Лариса Вікторівна і поскаржилася, що не має що їсти. Купивши деякі продукти, ми навідалися до жінки. У дверях нас зустрів гавканням собака, а в кімнаті ми побачили різнокольорового півника, який висловив своє невдоволення появою незнайомців голосним кукуріканням.
– У мене нікого немає, тому ці тварини – найрідніші мені, – зізналася жінка. – Після того, як померли батьки, я залишилася сама. Цей півник колись виступав у цирку, мені принесла його знайома два роки тому. Собака теж живе у мене давно. Вони дуже дружать між собою, навіть їсти не можуть один без одного. За півника мені пропонували 25 гривень, але я його не продала і ніколи не продам. Я інвалід дитинства, хворію на цукровий діабет. Отримую 550 гривень пенсії. Цих грошей не вистачає. А ще треба купити корм для собаки і півня. Та я сама не поїм, а їх нагодую.
Лариса Вікторівна проживає в однокімнатній квартирі. На підлозі – дві мисочки з кормом для собаки і зерном для півня. Старі меблі зовсім поламані, на них – густий шар пилюки. На дверцях шафи висить старий плащ. На ліжку – подушка і ковдра без наволочок. Давно немита підлога густо всіяна собачими екскрементами.
– Не можу зігнутися, щоби помити підлогу, а зробити це нема кому, – скаржиться Лариса Вікторівна. – Ще можу попрати за собою, коли почуваюся добре. Не завжди можу вивести погуляти на вулицю собаку, то вона інколи може наробити на підлогу. У мене є опікуни з Новоселицького району, на яких я переписала квартиру. Але вже давно не навідувалися. Не допомагають і соціальні служби. Кажуть, що в мене є опікуни, тому вони не можуть турбуватися про мене. Інколи приносить продукти моя знайома. Оце сьогодні її син приніс кури, зелень, картоплю, хліб для діабетиків.
Доки ми розмовляємо з Ларисою Вікторівною, собака тихо лежить на ліжку за її спиною, а півник ходить і час від часу кукурікає. Жінка робить йому зауваження. Півень замовкає. До дверей нас проводжають утрьох – Лариса Вікторівна, собака і півень.
Тим, хто захоче допомогти самотній хворій жінці, можна телефонувати до редакції.
Надія БУДНА