"Хочу через вашу газету поспілкуватися з жінками і розповісти про наші долі...
...Італія, гірське містечко Тренто. Площа, на якій припарковано буси з України. Недільний ранок. Звідусіль збирається люд. Жінки в руках несуть коробки з солодощами, речами, хтось поспішає листа передати, інші – гроші. Від того, що почуєш, серце розривається...
Молода гарна жінка відійшла вбік і заплакала. Підходжу, заспокоюю та відчуваю, що Світлана (так звуть 40-річну українку) хоче виговоритися. Виявляється, що вона отримала погану звістку з дому. Чоловік загуляв, донька заміж зібралася, а їй усього 16 років! Повернутися додому не може, бо нікуди. Донечка Софія стала чужою, вигукнула вслід: "Гроші не забудь передавати і виконувати обов’язок матері!" Світлана гадала, що провалиться крізь землю, але все-таки набралася сил і знову поїхала до Італії...
Людмила, друга моя співрозмовниця, до Італії поїхала вслід за чоловіком. Чоловік Олег виїхав, бо важко було сім’ю з трьома дітьми утримувати. Доки доїхав до Італії, пережив голод, холод, страх, втечі від поліції та мафії. Доводилося спати на вулиці, їсти сиру картоплю. Але не зламався. Знав, що вдома кохана дружина і діти, робив все, щоби вижити заради них. А там і дружина приїхала із сином, пішла працювати. Винайняли квартирку, отримали дозвіл на проживання та роботу. Олег і Людмила – перша сім’я, яка створила спілку українців. Організовують зустрічі, концерти, а зараз започаткували і власну справу. "Вдячний своїй дружині за те, що вона вірила в мене, – каже Олег. – Всім чоловікам бажаю знайти таку жінку. Це моє сонце, з яким живу вже 35 років!"
....Марію доля закинула до Італії 2000 року. Сама з бідної сім’ї, вийшла за багатого парубка. Пішла в невістки, та свекруха не змогла змиритися з бідною невісткою. Коли народився син, вигнала. Винаймали квартири, чоловік почав пити та бити. Отак десять років терпіла, бо син ріс, а потім розлучилася. Чоловік усе майно забрав. Важко було одній піднімати сина на ноги. Поїхала до Неаполя, але не знала тоді молода красуня, що її вже було продано "нашими" за 400 доларів. Але щасливий випадок допоміг втекти від гвалтівника. Роки летіли в Італії, син ріс біля бабусі. Марія зробила все, щоби вони мали за що жити, син вивчився і став адвокатом. Зараз Марія щаслива. У Тренто вона закохалася. Чоловік виявився доброю людиною. Родина чоловіка прийняла Марію як доньку"... Анжела Шевчук, Тренто, Італія.