Німецька вівчарка Джері приносить господареві букети квітів

У Григорія ДОВГОГО з Хотина вже чотири роки живе чистокровна німецька вівчарка Джері. Собака розумний, відданий, спритний, хоробрий – втім, як і всі "вівчури".
– Джері я придбав на базарі у Калуші за сто доларів, – розповідає пан Григорій. – З дитинства захоплююся цією породою. З цими собаками і в армії служив. А ще я за спеціальністю – кінолог. Вдома у мене є ще одна півторарічна німецька вівчарка, у неї вже народилися цуценята, яких хочу продати за 200 доларів кожного. Собаки цієї породи – чудові охоронці. Якось під час нічної прогулянки Джері врятував мене від трьох нападників. Нетверезі молодики підійшли з наміром напасти, але собака не дозволив їм цього зробити. Джері поклав їх всіх на лопатки, від чого хулігани були шоковані. Вони закричали: "Заберіть собаку, ми самі підемо, нічого вам не зробимо!" Нападники могли порізати Джері ножем чи вдарити. Але собаку потрібно дресирувати, вчити ухилятися від ударів та зброї. Джері знає: треба чіплятися зубами за руку, у якій ніж. Тримаю свого песика у вольєрі. Годую двічі на день фаршем, яйцями, сиром. Щодня дресирую на спортивному майданчику. Змушую виконувати всі команди: сидіти, лежати, голос, апорт, повзти, поруч, фас (кінолог наказує Джері повзти, і той слухняно лягає на живіт і повзе. Виглядає це мило і зворушливо! – ред.).
– Німецькі вівчарки – гарні, граційні, розумні, керовані. У потрібну хвилину злі, чітко виконують усі команди, віддано захищають свого господаря, – хвалить Григорій Довгий породу. – Ці собаки вважаються універсальними, їх можна використовувати у будь-яких випадках: для пошуків злочинців та наркотиків, затримання, охорони. Свого Джері я не вчив шукати наркотики, але усе, що попрошу, він мені приносить – тапочки, відро, сумку, палицю, навіть букет квітів. Джері ніколи сам не накинеться на сторонніх, але якщо дам команду, тоді …бережіться.

ДОВІДКА
Першу (довгошерсту) німецьку вівчарку було представлено на виставці в Ганновері (Німеччина) 1882 року, а першу короткошерсту – у Берліні (1889 рік). Ідеальний зріст німецької вівчарки: кобель – 60-65 сантиметрів, сука – 55-60 см. Вага – 35-40 кілограмів. Завдяки розуму і винятковому характеру вівчарок використовують в армії (доставка повідомлень під вогнем чи через мінні поля), як рятувального собаку (у воді, у горах, на пожежах), як поліцейського собаку (здатний нанюхати слід, залишений кілька днів назад). Але німецькі вівчарки – це ще і чудові сторожові собаки.
Галина МАРКІВ