Діти сліпнуть у хаті без світла

Це обійстя належить до села Йорданешти і розташовується біля головної дороги, яка веде з Глибокої до Сторожинця. Похилений паркан. Замість сараю – невеличка шіпчина.
Нахиливши голови, щоби не зачепити одвірок, заходимо до хати. Всередині у напівтемряві порається біля кухні власниця цього 150-річного будиночка. Біля неї на руках гойдає малолітню дитину молода жінка. Ще одна дитина спить у ліжку.
– Сідайте, де можете, – запросила 65-річна Віра ОПАЄЦЬ. – Хочете, запалю гасову лампу, бо світла у нас немає і ніколи не було. Покійний чоловік декілька років тому навіть в область скаржився, аби допомогли світло провести, але марно.
– Тодішній губернатор Бауер розпорядився допомогти, – доповнює пенсіонерку її дочка Олена. – Я, будучи вагітною, пішла до начальника районної електромережі, але секретарка мене до нього не впустила. А щоби провести до нашої хати світло, треба було вкопати десять стовпів, що разом із проводкою коштувало 10 тисяч гривень. Таких грошей у нас не було.
За словами Віри, нині вартість цих робіт вдвічі дорожча, тому розраховувати на те, що влада допоможе, не доводиться.
– Якби отримувала пенсію, то частково компенсувала б РЕМу витрати, – продовжує жінка. – За своє життя працювала і продавцем, і листоношею, і санітаркою. Але перед розпадом Союзу п’ять років мешкала в Росії. Повернулася 1995 року. У паспорті – російський реєстраційний штамп, мені видали тимчасовий український паспорт . За цей час мені треба було поїхати до консульства Росії у Львів і відмовитися від їхнього громадянства, після чого отримала б український паспорт і оформила пенсію. Але на поїздку до Львова, і не одну, потрібно мати гроші. Днями звернулася по матеріальну допомогу до РДА, але хіба я одна така в районі? А живемо на ті гроші, які держава виділяє на дітей. Світло в хаті вкрай потрібне, боюся, щоб онуки не осліпли від тієї лампи. А вони ще малі – хлопчикові три з половиною, а дівчинці півтора року.
– Ця сім’я неблагополучна, – констатує сільський голова Йорданешт Флорій ШАПКА. – Пригадую, 2003 року тодішній голова РДА Микола Карлійчук розпорядився провести їй світло, однак покійний чоловік Віри Опаєць відмовився від світла. Але шкода дітей, тому допоможемо родині Опаєць.
– Постараємося допомогти родині, – запевнив голова РДА Петро ПАНЧУК. – Бо хіба годиться в наш час жити без світла?
Василь ГРИНЮК