Залишили замість себе за партами іграшки і пішли прогулювати

Перше квітня! Хто цього дня не розігрував рідних та друзів? Про першоквітневі жарти, які траплялися з ними чи їхніми знайомими, розповіли учні Чернівецького ліцею №1.
– Полюбляю жартувати над своєю молодшою сестрою: якось надув целофанові пакети і засунув їх у кросівки сестри, – розповідає 11-класник Олександр. – Було так смішно, коли вона почала взуватися! А іншого разу я засунув їй у рюкзак цеглу і прикрив книжками. Так вона три дні ходила до школи. Щоправда, потім виявилося, що рюкзак носила не сестра, а наш дідусь, який щоранку проводжав її до школи. Або ще один прикол: береш шматок мила, точиш у нього грифель із олівця, зверху приклеюєш папірчик. Потім сестра вибігає з ванни чорна-чорна! Папірчик злазить, а грифель на обличчі чи руках залишається! А ще ми в ліцеї аж тричі зняли двері. Після цього прийшла завуч і довго сварила нас. А мене вигнали з уроку і вліпили "двійку" за експеримент із фізики: я приніс два порошки (не буду називати їхні інгредієнти), змішав. Вчитель запитав, що буде далі, а я відповів: "Виділиться невелика кількість диму". Врешті дим виділився, але такий, що всі повибігали з класу, бо він виявився отруйним.
– У нас у класі є дівчинка, яка дуже боїться мишей, – каже 11-класниця Женя. – Ми розіграли одразу її та нашого вчителя інформатики. Сидить дівчинка за партою, а ми їй кричимо: "Наталко, миша!" Наталя вистрибує на парту, причому в туфлях на шпильках. Після цього вчитель півгодини повзав між партами у пошуках миші, а інші 30 хвилин намагався зняти Наталю з парти! Одне слово, прикололися ми дуже весело!
А цього року на перше квітня ми пожартували так: взяли великі м’які іграшки, купили листівки і на кожній написали своє прізвище, ім’я та по батькові і привітання вчителям. Залишили ці іграшки за партами і пішли прогулювати уроки. На жаль, реакції вчителів не бачили, але, гадаю, їм було дуже весело!
– А ми всім класом ховалися від нашого куратора в туалеті, – згадує учень 11-го класу Максим. – А ще закривали коменданта у гардеробі. Вона увійшла, а ми підперли двері шваброю. Комендант сиділа там хвилин 20. Потім ми її випустили, а далі на нас полилася злива доповідних… Але все одно було прикольно! А якось я вирішив пожартувати над мамою: купив штучне закривавлене око і вдав, що впав. Притулюю до обличчя "око", підходжу до мами і кажу: "Мамо, я вдарився!" Мама зблідла, а я почав сміятися, але потім перестав – мені за це добряче влетіло.
– Друзі розповіли мені прикол, як вони одного разу на уроці інформатики забрали всі ярлики з "робочого столу" на комп’ютері і опустили їх вниз. Не побачивши ярликів, вчитель подумав, що комп’ютер зламався, – розповідає восьмикласник Артем. – На перше квітня ми зазвичай жартуємо так: "Ти що, забув голову помити? У тебе на голові шампунь!" Або змінюємо на клавіатурі клавіші, і коли ти пишеш якесь слово, виходить щось зовсім інше, іноді дуже смішне!
– Один хлопчик з класу дуже часто чхав, – згадує восьмикласник Сашко. – А ми, почувши, що він чхає, підбігли до машини, легенько вдарили по колесу ногою, і ввімкнулася сигналізація! Мовляв, ось як сильно людина чхає, аж сигналізація вмикається!
Галина МАРКІВ

ЯК ЖАРТУВАЛИ
З ВІДОМИМИ ОСОБАМИ

Олексій ГОМАН, переможець конкурсу "Народний артист":
– Якось мені зателефонували друзі і сказали, що через тиждень очікується зйомка для одного глянцевого журналу. Дали адресу ресторану, де мала відбуватися фотосесія. Я прокинувся раніше, сходив у салон і зробив зачіску. Вибрав найкращий одяг. Викликав таксі, назвав водієві адресу. Він здивувався, сказавши, що вперше чує назву такої вулиці. Більше години ми з ним блукали вузенькими вулицями Москви. Врешті знайшли щось схоже до тієї назви. Я почав шукати ресторан, але так нічого й не знайшов. Довелося повернутися додому. Коли увійшов на кухню, побачив, що у календарі червоними літерами написано: перше квітня!

Микола БАСКОВ, співак:
– Якось мені з самого ранку почали телефонувати люди і вітати з новою посадою директора Большого театру. Причому знайомі казали, що цю новину дізналися з центрального телеканалу. Я навіть зателефонував до театру, щоби перевірити, чи нічого не плутаю. Лише ввечері зрозумів, що мене розіграли.