Четвер, 11.00. До їдальні швидкого харчування "Стрімко" на Соборній площі сходяться кілька десятків людей. Більшість із них – літні жінки. Їдять розважливо, розмовляють.
Такі безкоштовні обіди під
назвою "соціальна кухня" для самотніх літніх прихожан Чернівецького католицького костелу щовівторка та щочетверга влаштовує благодійне товариство "Родина Кольпінга". Кошти на цю акцію організація збирає під час продажу старих книг на книжкових ярмарках у Німеччині.
– Ми харчуємо людей безкоштовними обідами вже шість років, із них три роки – у їдальні "Стрімко", – розповідає член президії регіональної спілки "Справа Кольпінга" Людвіг МАРКУЛЯК. – 30, максимум 40 парафіян костелу можуть прийти до їдальні двічі на тиждень і замовити обід на півтора-два євро. Вони самі собі складають меню на наступний раз. Хочу подякувати директорові їдальні Дмитру Березовському за те, що надав нам другий поверх для "соціальної кухні". Коли я шукав приміщення, власники трьох кафе та ресторанів мені відмовили зі словами, що їм цього не потрібно. Також висловлюю подяку голові "Родини Кольпінга" у місті Кельн-Ворінген (Німеччина) Маріеті Вірцт, а ще людям, які безкорисливо допомагають нашій організації грошима.
– Приходжу сюди, щоби поспілкуватися, – зізнається Євгенія ХРОБАЧИНСЬКА. – Серед нас тут багато самотніх, всі приблизно одного віку. Повірте, їсти, слава Богу, ми маємо що, але дуже приємно, коли хоч є з ким поговорити. Та вдова, та сина поховала. Наші сім’ї розбиті і серця теж. І нам набагато легше після того, як ми тут поспілкуємося.
– Спочатку мені було соромно харчуватися безкоштовними обідами – хіба я така вже бідна? – розповідає Еріка СІМАКА. – Але пан Людвіг пояснив нам, що обідають тут не бідні, а просто ті, у кого є потреба поспілкуватися. І справді, ці обіди нас дуже згуртовують! Ми тут вже неначе велика родина!
У куточку сидить чоловік. Усього чоловіків у їдальні лише двоє, усі решта – жінки.
– Часто до нас приходять гості, які розмовляють німецькою та англійською, і я перекладаю, адже сам – викладач англійської мови, – каже Павло ПІНКОВСЬКИЙ. – А ще гарно співаю, і ми тут разом співаємо на свята. Приходжу, щоби вдома не нудитися.
Галина МАРКІВ
