«Жартів однокласників не розумію – ці жарти надто злі…»

– Стосунки з однокласниками у мене досить складні, – розповів шестикласник Віктор. – Зате у мене є друзі з інших класів, їх дуже багато – аж 15. Однокласники часто глузують з мене, але я цих жартів не розумію. Починаю дратуватися і злитися. Один хлопець якось мене штовхнув. А я розлютився і дав йому здачі. Щоби не сумувати, вчуся грати на гітарі в музичній школі, ходжу до ліцею. Коли на мене нападають однокласники, заступаються мої друзі. Ви гадаєте, я не розумію жартів? Справді, я не розумію жартів своїх однокласників – мабуть, тому, що всі ці жарти злі…
Майже у кожному класі є діти, яких інші не сприймають. Як уникнути таких проблем?
Галина МАРКІВ

ПОРАДИ ШКОЛЯРІВ:
Таким дітям раджу якнайбільше спілкуватися з іншими, щоби їх сприймали, як своїх, – радить шестикласник Влад.
Їм треба більше думати про оточуючих, а ще не забувати, що вони – особистості, і вміти відстоювати свою думку. Так, бувають учні, яких інші не сприймають, б’ють, кричать на них. Але треба бути самим собою. Ось один мій однокласник завжди відстоює свою думку. Його також не сприймають, але він вперто стоїть на своєму. І я впевнена, що з нього виросте хороша людина, – каже одинадцятикласниця Віка.
Якщо з вами ніхто не спілкується, вам варто бути простішими і не боятися самим підходити і починати розмову, – радить учениця 11-го класу Аня. – Якщо будете наполегливими, навряд чи вас хтось відштовхне. У нас у школі немає ворожнечі між учнями.
Я можу не сприймати учня, який неправильно поводиться, – розмірковує семикласник Віктор. – Тобто палить і хоче й іншого цього навчити. Або сміється з інших, б’ється, ходить невмитий. Таким дітям потрібно піти до психолога, нормально поводитися, поступово змінюватися, не битися, а ще частіше митися.
Учням, яких не сприймають, потрібно допомогти, – вважає семикласниця Катя. – Взяти їх до компанії, гарно ставитися до них. А самим таким учням потрібно просто поважати інших і поводитися так, як би вони хотіли, щоби поводилися з ними.
Людині, яку не люблять, варто змінити ставлення до інших і бути такою, як усі, – міркує семикласниця Діана. – Треба бути "без понтів".