Чернівчанка Раїса Лучек у 66 років може запросто кілька хвилин постояти на голові, зробити мостик чи шпагат. Вона не скаржиться на здоров’я, вже звикла до компліментів щодо свого вигляду і до того, що кондуктори у тролейбусі іноді вимагають у неї паспорт, щоби пересвідчитися у віці.
– Я з дитинства полюбляла займатися спортом, – розповідає Раїса Ананьївна. – Але після одруження на це не вистачало часу. Єдине, що робила – бігала на сьому годину ранку купатися у басейн і то недовго.
А понад десять років тому я випадково потрапила на лекцію Юрія Омельченка. Він після серйозної травми почав купатися у холодній воді. На лекції всіх налаштовував, що контрастний душ для людського організму – найкраще. Після цього я прибігла додому і почала щоранку приймати контрастний душ. Жодних підготовок для обливання у мене не було, але проблем зі здоров’ям не виникло. Тож роблю це і досі, виливаю на себе вранці одне-два відра холодної води. Живу в особняку, на подвір’ї зробила невеликий душ і щодня там обливаюся, незалежно від погоди. Якщо є сніг, я ще й по ньому побігаю, розітруся. А на Водохреща купаюся у Пруті.
Потім у Чернівцях з’явилася група, яка проводила заняття з динамічної інтенсивної реабілітації, чимось подібної до йоги. Цим спочатку почала займатися моя дочка Наталя, а потім залучили й мене. Ось вже майже десять років ходжу на заняття.
Заняття відбуваються у понеділок, середу та п’ятницю о 7.30 у залі на вулиці Богуна. Я мешкаю у районі аеропорту і щоби розігрітися до занять, завжди йду на них
пішки. Потім приходжу додому, обливаюся холодною водою і після цього починаю збиратися на роботу. Почуваюся дуже добре, а у лікаря не була вже багато років. Хоча до обливання й занять боліли хребет, суглоби. А ще завдяки заняттям я завжди бадьора.
Раїса Ананьївна – це ціла енциклопедія здорового способу життя. Каже, що ефект від такого стилю життя відчула вже давно.
– Мені подобається голодування, а також дотримуюся постів, – розповідає жінка. – Якось голодувала чотири дні, за цей час не вживала ні краплі води, ні крихти хліба.
Завдяки голодуванню очистила свій організм і одразу це відчула. До цього мене боліли ноги, часто потерпала від радикуліту, але після голодування всі хвороби минули. Щоправда, таке тривале голодування практикувала лише раз, а загалом намагаюся утриматися від їжі у понеділок, середу та п’ятницю.
Майже не п’ю хімічних таблеток, якщо потрібно підлікувати колінні суглоби, вживаю лише гомеопатичні засоби, використовую мазі або лілію, настояну на горілці.
Ефект від такого стилю життя дуже позитивний. На роботі часто обговорюємо, як хто виглядає, але розмова часто закінчується на тому, як я гарно виглядаю, що у мене свіжа шкіра, хоча жодними кремами не користуюся. Часто чую компліменти на свою адресу.
Багато людей не вірять, що мені стільки років, особливо це відчуваю у тролейбусі. Якось кондукторові довелося навіть паспорт показати, щоби вона переконалася у моєму віці.
Намагалася своїм прикладом "заразити" інших. Спочатку жінки погоджуються, а потім відмовляються, бо потрібно вранці прокидатися, щось робити.
Наприкінці розмови Раїса Ананьївна пригадує, що два роки тому – у 64 роки, піднялася на Говерлу і ще кілька карпатських вершин.
– У мене спортивна вся сім’я, – каже. – Два роки тому старий Новий рік зустрічали на горі Кукуль у Ворохті, за кілька місяців піднялися на Говерлу, а потім були на горі Хом’як. Але на цьому не зупинюся, дуже люблю Карпати. Планую найближчим часом разом із сім’єю піднятися на ще одну вершину – гору Петрос, яка трохи нижча за Говерлу.
Людмила ОСАДЧУК
