П’ятого лютого виповнилося 14 років з дня смерті буковинського письменника Михайла Івасюка. Цього дня до могили митця вже вчотирнадцяте зійшлися письменники, чиновники, науковці, земляки, рідні та друзі, щоби вшанувати його пам’ять. Вони молилися та піднесли квіти. А ще кожному хотілося сказати щось хороше про цю людину.
– Михайло Григорович належить до тих постатей, які значимі і під час життя, і після відходу у вічність, – сказав поет Віталій КОЛОДІЙ. – Про таких говорять, що вони додають снаги людству.
– Мені судилося довгий час жити і працювати з Михайлом Григоровичем, – розповів письменник, кандидат філологічних наук Віктор КОСЯЧЕНКО. – З першого нашого з ним знайомства, навіть заочного, я відчув прихильність до цієї людини. А коли ми разом працювали, я вважав його своїм старшим товаришем, до якого міг звернутися з будь-якими питаннями, навіть особистими. Пан Михайло – інтелігент високої проби, щедро обдарований хистом слова, і це слово у нього спрямоване на утвердження добра. У нього є чого повчитися і сьогодні.
– Дідусь постійно цікавився, як у нас справи, що новенького, і обов’язково прив’язував бесіду до якоїсь корисної теми, – згадує онук Михайла Івасюка Михайло ПАВЛЮК. – Розмови з ним ніколи не були звичайними. Також ми любили з ним разом читати книги". (Г. Марків)
