Головний інспектор відділу боротьби з незаконним переміщенням наркотиків та зброї Чернівецької митниці Олександр Гінчак перетворив власне хобі – дресирування собак – на службу Вітчизні. Вдома Олександра та німецьку вівчарку Амура завжди чекають дружина та двоє діточок, бо собака вже давно став членом сім’ї. Він не лише охороняє дім, але й грає з дітьми у футбол, возить їх на санчатах та приносить іграшки.
– На митниці працюю шість років, – розповідає інспектор-кінолог Олександр ГІНЧАК. – Це не просто робота, це спосіб життя, який, як би не було важко, мені не хочеться змінювати. У мене батьки були військовослужбовцями. Завжди мріяв бути схожим на них. Так склалося життя, що я теж поповнив лави офіцерів і пишаюся цим.
Кінологом теж став невипадково. Довго випрошував у батька купити мені цуценя. Одного дня мені таки принесли цуценя німецької вівчарки. То було щастя. Я почав дресирувати його і вже в 14 років посів перше місце серед кінологів Мукачевого. Дуже хотілося, аби це захоплення переросло у служіння людям та державі. Мій перший собака Рудді був не просто другом, а захисником. Якось ще підлітком я гуляв вулицею. Якісь хулігани попросили в мене прикурити. За кілька метрів від мене гуляв Рудді. Коли один із хлопців замахнувся на мене, собака одразу схопив його за руку. Всі розбишаки одразу розбіглися.
– Тепер, несучи службу на митниці, ми нерозлучні зі службовим собакою Амуром, каже Олександр. – І працюємо разом, й додому з однаковим нетерпінням поспішаємо. А моя дружина вже чекає на нас з гарячою вечерею. Амур любить нас. З дітками грається, бешкетує разом із ними. Пишаюся кожним досягненням свого собаки. Пригадую, якось на митниці перевіряли рейсовий автобус з України до Румунії. Чимало людей, забите багажне відділення. Але Амур не розгубився. Почав дерти одну з коробок. У ній у пральному порошку "Лотос" з важким запахом він виявив 58 грамів марихуани. (А. Бабчук)
