Днями відсвяткували своє весілля Мар’ян та Ярина Лазаруки. Присутні милувалися не лише вродою наречених, але й їхнім одягом. Сукня Ярини була вишита бісером синього кольору різних відтінків на поясі та нарукавниках. Вишивка була і на обручі нареченої. Таким самим бісером синього відтінку виблискувала й сорочка Мар’яна. Усе виглядало так, наче створене руками професійних майстринь. Але насправді – це Ярина прикрасила бісером свою сукню, а потім – сорочку коханого.
Перед вишиванням посповідалася
і причастилася
– Вишивка завжди відігравала визначальну роль у наших стосунках, – розповідає Яринка. – Якось ми дуже посварилися і майже розійшлися. Сумна, я зайшла до церкви, помолилася, а потім випадково натрапила на магазин з вишитими сорочками і купила собі одну. Наступного дня вперше прийшла до університету в цій сорочці (ми навчалися на одному факультеті). Коли Мар’ян мене побачив у цій сорочці, він зрозумів, що таки хоче бути зі мною. Тоді я вирішила, що виходитиму заміж тільки в українському строї. Ми їздили аж до Вижниці, але ручне оздоблення коштувало дуже дорого. Розчарована, вирішила спробувати вишити сукню сама. Накупила ниток, бісеру, канви, взяла зразок малюнка і, навіть добре не знаючи, що з цим усім робити, сіла вишивати.
Щоби вишивка мала позитивну енергетику, я перед тим, як розпочати роботу, посповідалася і причастилася. За народним звичаєм, вишивала вранці, коли всі ще спали, щоби ніхто не відволікав від роботи. На оздоблення сукні витратила місяць.
"Ніхто й не подумав, що це я вишила"
– Після сукні я вирішила, що таки здатна вишити Мар’янові сорочку, – продовжує Ярина. – Купила звичайну білу сорочку. Потім ще довго шукала потрібний бісер. Найскладніше було вишити комірці на сорочці так, щоби вони співпадали. Найбільшою нагородою для мене було, коли прийшли дівчата плести вінок, побачили сорочку і запитали, де замовляла. Ніхто й не думав, що це я сама її вишила! А коли перед весіллям простягнула Мар’янові попрасовану, накрохмалену сорочку, він не міг від неї відвести очей. Просила коханого, щоби він її одягнув принаймні до церкви, а потім вже як захоче. А він у ній пробув увесь день! Мені було дуже приємно.
– Я здогадувався, що Ярина щось готує, це було важко приховати, – каже Мар’ян. – Адже вона була постійно зайнята. Щоправда, гадав, що це буде звичайна сорочка, вишита нитками, а не бісером. І тим більше не сподівався, що Яринка ще й собі вишиє сукню. Це були справжні шедеври!
Галина МАРКІВ
