У селі Кам’янка Глибоцького району під час повені потонула 20-річна Лариса Мокрій. Жертв могло би бути більше, якби не місцеві хлопці, які витягли з води її маму і сестру.
З маршрутки що курсувала на Багринівку, біля кам’янського мосту на зупинці вийшло четверо жінок. Вода йшла дорогою і рівень її різко зростав. Жінок почало зносити хвилею. Кинулися у воду рятувати жінок місцеві мешканці Дарій Буждуга з сином Дарієм, Василь Малофій, Петро Буждуга, а з ними і 15-річний Іван Малофій.
Світлану Герасимюк, яка йшла першою, вхопив за руку і витяг з води Василь Малофій.
За нею йшли Марія Мокрій з доньками Ларисою та Надією. Хвилею води їх прибило до брами місцевої мешканки, будинок якої швидко підтоплювало. Жінки трималися за хвіртку, але незабаром хвіртку зняло із завіса і Марію забрала вода. За нею вода почала зносити і Ларису. В цей час на дорозі були 15-річний Іван Малофій, Дарій Буждуга, його син Дарій і Петро Буждуга. Вони скільки могли утримували біля брами маму і двох дочок, але хвиля води понесла маму і старшу доньку Ларису. Меншу 17-річну Надю утримував Іван Малофій. З нього зірвало одяг, але він не відпускав дівчину. З дороги люди кинули канат і її витягли. Маму врятували люди, які попливли до огорожі. А Лариса потрапила в сітку огорожі. Двадцять хвилин вона була під водою. Коли дівчину витягли, то, розказують, що пульс ще був. Штучне дихання спробував зробити підприємець з Німеччини Герман Бюльд, але це нічого не дало.
15-річний Іван Малофій з багатодітної сім’ї, де четверо хлопців і троє дівчат.
Хлопець цього року закінчив дев’ять класів, буде вчитися у школі далі, бо треба допомагати матері по господарству.
– Я дуже промерз у воді, коли мене витягли я був в одних плавках. Одяг зірвало. Мене взяли в бусик, ввімкнули пічку, щоби я трохи відігрівся. Дома дуже хвилювалися. Я вночі мало спав, кашляв, бо напився брудної холодної води, – розповідає Іван.
– Він дуже важко переніс цю подію, – додає мати Родіка Малофій. – Був дуже збуджений, але вже все пройшло. Знаєте, 15-річному юнаку бачити смерть молодої людини, коли її не могли врятувати, дуже страшно. (П. Кирстюк)
