Влаштувала в квартирі притулок для котів

У квартирі чернівчанки Людмили Литвинової живуть шестеро котів і собака. Усіх тварин жінка підібрала на вулиці. Кореспондента "МБ" першим гостинно зустрів Лорд, весело скачучи і помахуючи хвостом. Дві кішки їдять прямо на столі, ще одна вляглася спати у невеличкому кошику. Господиня в інвалідному візку споглядає за тваринами. Всю кухню обклеєно плакатами і малюнками, на яких зображені кішки та собаки.
"Стіл поділено на дві частини: на одній їмо ми, на другій – кішки"
– Любов до тварин – це наше сімейне почуття, – сміється Людмила Василівна. – Скільки себе пам’ятаю, у нас завжди був цілий зоопарк. Моя 102-літня бабуся ще й досі тримає п’ятеро собак. Є собака і в доньки, яка мешкає у Києві. Мій перший чоловік, тепер уже покійний, був запеклим мисливцем, то ми завжди тримали мисливських собак. Кішки теж були у нас постійно. А ще – хом’ячки, морські свинки, рибки... Це було моє господарство. Коли перенесла інсульт, довелося трохи скоротити його. Але від кішок не змогла відмовитися, бо дуже їх люблю. Навіть коли лікарі поставили мені діагноз "токсоплазмоз" (захворювання, пов’язане з кішками), не вигнала їх на вулицю. Хоча наслідки виявилися важкими: вже одинадцять років не можу ходити – пересуваюся лише на інвалідному візку. Тому за тваринами зараз доглядає мій теперішній чоловік Акмаль. Я його теж навчила любити їх. Усіх кішок ми підбирали на подвір’ї чи на вулиці. У кожної, наче в людини, – свій характер. Найгарніша – Меган, яку я назвала на честь героїні одного фільму. Але вона дуже гонорова, ні з ким не дружить. Ще є Майка, Рижик, Дашка... Ці добріші та компанійські. Маємо також Ваську Чапаєва, якого назвали на честь легендарного комдива, адже проживаємо на вулиці його імені. Бомжиком величаємо котика, який з’являється у нас вряди-годи, коли зголодніє. Він у нас зимує на пічці, а потім знову зникає. Собаку Лорда виявили прямо під своїми дверима. Був у нас ще один, але захворів і помер. Усім тваринам зробили щеплення. Ми живемо на першому поверсі, то я відчиняю вікно і кішки йдуть собі гуляти, коли заманеться. Їсти ставлю їм на стіл, бо на підлозі Лорд усе з’їдає. Так що обідній стіл на кухні поділений на дві частини: на одній їмо ми з чоловіком, на другій – кішки.
Людмила Василівна зізнається, що всю свою пенсію витрачає на тварин, а живуть на чоловікову зарплату.
"Кішки реагують на мої болячки, лягають на хворі місця"
– Усе, що самі їмо, даємо тваринам, – розповідає жінка. – Вони для нас із чоловіком немов наші діти. Сплять, де хто захоче: на столі, кріслі, підвіконнику, навіть на ліжку. А Лорд спить зі мною на дивані. Він командує кішками: трохи ганяє їх, трохи грається, а найменшу тягає в зубах, наче іграшку. Амаль щодня на роботі, я залишаюся одна у квартирі. З тваринами мені набагато легше переносити хворобу і самотність. Я розмовляю з ними, наче з близькими людьми, і вони мене розуміють. Кішки надзвичайно тонко реагують на мої болячки, лягають на хворі місця – ноги, руки, груди. Крім цих шести у нас було ще дві, які нещодавно пішли з дому. Напевно, взяли з собою частину моєї хвороби, бо мені стало значно легше. Коли одного разу Лорд вибіг у двір і не повернувся, чоловік шукав його всю ніч, а я не спала – чекала на них. Собака прийшов через декілька днів – весь покусаний, схудлий. То Амаль довго лікував його, навіть уколи робив. Лорд видужав, чому ми дуже раділи. До речі, на ліки теж витрачаємо чимало грошей. Але ніколи не жалкуємо за цим.
На запитання, як сусіди реагують на таку велику кількість кішок у будинку, Людмила Василівна розводить руками, мовляв, вони нікому не заважають. "Навпаки, наші кішки знищили в будинку всіх мишей і щурів, – запевняє жінка. – Я тридцять років мешкаю тут і весь час тримала тварин, отож сусіди вже звикли. Адже вони не відчувають їхньої присутності, не прибирають за ними. Подивіться, як чисто у мене в квартирі, зокрема на кухні. Тобто, кішки абсолютно не впливають на підтримання чистоти."
– Не розумію людей, які візьмуть собаку чи кішку, пограються з нею, а коли набридне – викидають на вулицю, – зітхає Людмила Василівна. – Якби кожна сім’я взяла на утримання хоча б одну тварину з вулиці, то світ став би набагато кращим та милосерднішим.
Надія БУДНА