«У Верховній раді – не актори, а фарисеї»

З народним артистом України, актором театру і кіно, №2 у виборчому списку ВО "Свобода" Богданом Бенюком ми зустрілися через день після виборів.

Тож розмова вийшла про те, навіщо успішному актору, батькові трьох дітей йти до Верховної Ради, і що "свободівці" там робитимуть.

"Державою керують люди, які не мають права на це"

– Навіщо вам йти у політики? Ви відбулися як актор, троє діток...

– Десять років тому мені казали, що від мене ще й глядач відвернеться. Якби я був у Юлії Тимошенко чи "Нашій Україні", Партії регіонів на той час, то не відвернувся би глядач. А якщо ти у націоналістів – значить це "рогаті бандити", які вбивають всіх довкола. І можуть відвернутися. Переконаний, що національна свідомість будь-якого громадянина не залежить від того, яку позицію ти займаєш, яку професію маєш. Розумію, що працюю у національному театрі імені Івана Франка. Але позаяк державні і всі керівні органи ведуть неприпустимо велику боротьбу проти українства, розумію, що треба стояти на захисті цієї держави, бо невдовзі може бути так, що не буде потрібен і театр О. Кобилянської, і мій театр, і моя професія. Треба виступити на захист цього. Десь сказано ще три роки тому, що обов’язково в Верховній Раді повинні бути юристи, які допоможуть винести державу з прориву. Потім казали, що мають бути економісти. Економісти були. А щойно з’являються ті, хто пов’язаний із мистецтвом, це завжди велика дивина: "Чому вони туди лізуть, що вони там хочуть зробити?"

– А чому вони туди "лізуть"?

– Професор, директор пологового будинку №3 у Києві Василь Бенюк ще не розповідав мені, що народилося немовля і на дупі було б, що він "Депутат Верховної Ради". Не народжуються такі люди! Будь-яка професія дає людині шанс, якщо людина виходить з цих рамок – переходить в іншу якість. Я ще не знаю, в яку якість я перейду, можливо, ця якість зіпсує мене. Я ж не знаю, сподіваюся, що це буде на виріст. А життя розкладе усе на свої місця. Те, що я певну кількість років перебував у партії, свідчить про те, що рішення було прийнято давно. Нашою державою керують люди, які не мають права на це, бо вони – не патріоти своєї держави. Нині пожинаємо плоди. Мінстерством оборони України не українець керує. Прем’єр-міністр – такий самий українець, як я росіянин. Чи візьміть нашого президента. Він також має опосередкований стосунок до українства. І я розумію, що у цих людей патріотизм на нулі. Тому нині маємо ситуацію, де є можливість усім демократичним силам зробити певний якісний стрибок у державі. Якщо вдасться не піддатися на чергові провокації, які вже готують. Починаючи від "фальсифікацій", які відбуваються, і "драчки" на мажоритарних округах – до того, хто зайде у Верховну Раду, і ті списки, які ми нарешті побачимо – хто ж буде представляти і Партію регіонів, і комуністів. Тому що все це закрито, і ми розуміємо, що за цією закритістю є чергова можливість перетворитися на тушок, кабанів, курчат, бройлерів і знову робити з державою те, що було досі. А парламентаризм і довіра до нього – нульова. Я не зустрічав за три місяці передвиборчої кампанії під час зустрічей людей, які сказали б, що вірять депутатському корпусу. Це актори однієї ролі. А я прийшов, який зіграв багато ролей. І гадаю, що маю шанс зробити щось путнє не тільки для того, чим займаюся. Розумію, що речі, які важливі для розвитку культури, медицини, освіти, ніколи не фіксує держава, якій байдуже до цього. Це треба відвойовувати у тих хлопців, які мають свої приорітети. Непочатий край роботи! Тільки знайти б однодумців. Бо бачу, що люди, потрапляючи до Верховної Ради, стають під її куполом іншими.

"Б’ються вони також на замовлення"

– А що за трансформація з ними відбувається?

– Це треба висвятити. Там біс уже сидить! Там треба зробити чистку, своєрідну люстрацію. Тих хлопців, які стільки при владі і нічого не зробили, оцих "кровосісіків" – повиганяти звідти. Талановита молодь йде. Вони бачили життя, Європу. За ними майбутнє!

– "Свобода" "кровосісіків" забере звідти?

– Ми там матимемо приблизно 40 осіб, разом із мажоритарниками, і розуміємо, що цього замало, щоб щось робити у Верховній Раді. Треба знаходити однодумців. Якщо тільки однодумці з "Батьківщини" чесно виконуватимуть те, що обіцяли, та якщо однодумці з’являться в УДАРі, і вони не перетворяться на бройлерів – можна воювати із цією мафією. А якщо тільки вони зрадять – треба буде стояти "Свободі" на крайньому рубежі вкотре...

– Запитання як до професіонала: багато депутатів минулого скликання має акторський талант? Коли подивишся, як б’ються...

– Це не акторські нахили. Це фарисейство. Я вже придивлявся, як вони спілкуються поза камерою. Це люди, які грають на глядача. Бо між собою вони цілуються, коли на них не дивляться, добре спілкуються, випивають чарку. Прекрасні товариші і друзі, а щойно вмикають камеру – раптом перетворюються на тих, хто захищає певні інтереси. Б’ються вони також на замовлення. Це не актори. Бо актор – людина, яка керується ремеслом. А ці мали б керуватися законодавчим ремеслом, а вони його перетворили на фарс.

– Ви такий серйозний... Ми звикли до вас з усмішкою, жартами...

– Вибори ж в Україні... Мушу бути серйозним. А на виборах було дуже цікаво. Наш кандидат "свободівець" вибирався в окрузі в Горлівці. І поїхав Андрій Мохник туди. Йде Горлівкою, газети у руці, роздає їх. А це ж страшний край, бо всі бояться, бо це ж Донецьк – ніби не українство. А це неправда. І зустрічає він жінку, яка несе дві сумки. Зустрілися поглядами, Андрій каже: "Візьміть газету". А вона: "А ви хто?" Він відповів: "Ми – "Свобода". Вона сумки кладе на землю, розмашисто хреститься і каже: "Слава тєбє, Господі! Рєбята, гдє ви билі? Да етіх бандітов уже давно надо пєрєсадіть!" Вони просто не знають, на жаль, української мови, вони – російськомовні, але вони за духом – українці. І тому воно зараз проявляється. Якщо "Свобода" вже набирає там стільки голосів, ми розуміємо, що вся ця система потихеньку руйнується.
Юлія Боднарюк