Головний бухгалтер однієї з чернівецьких фірм Андрій Симуляк – досить відомий у місті вишивальник. А оскільки молодий чоловік – ще й футбольний фанат, то почав вишивати ексклюзивні роботи, присвячені улюбленій грі.
- Мені дуже подобаються логотипи футбольних клубів та збірних різних країн, тому вирішив вишити їх, – розповів „МБ” Андрій СИМУЛЯК. – Моя улюблена команда – збірна Бразилії. Тому насамперед вишив її логотип. Надзвичайно важко було перевести його вручну на полотно. Спершу я просканував логотип, збільшив у десятки разів, потім приклав до полотна, обвів олівцем, підібрав нитки. Все було дуже примітивно. Витратив на цю роботу два місяці. Зараз вишиватиму логотипи футбольного клубу “Мілан” і Ліги чемпіонів УЕФА. Взагалі мрію вишити логотипи найвідоміших футбольних команд і клубів та зробити персональну виставку. А ще я хотів би вишити портрет відомого українського футболіста Андрія Шевченка і передати йому. Його фотографій в Інтернеті багато. Зараз у мене є власна комп’ютерна програма, з допомогою якої зможу перевести портрет Шевченка у вигляді хрестиків на полотно. Щоби вишити його, потрібно буде понад півроку.
- Моя мама дуже гарно вишивала, тому я попросив її показати, як робити хрестики, – пригадав Андрій. – Мені сподобалося, відтоді все й почалося. Серветки вишивав, подушечки, великі подушки. Спершу соромився свого захоплення. Лише два мої найближчі друзі знали, що я вишиваю. Після закінчення Іванківецької середньої школи, що на Кіцманщині, навчався у технікумі, потім вступив до фінансово-юридичної академії, здобув спеціальність “Бухгалтерський облік і аудит”. І весь цей час не покидав вишивання. Тепер я вже не соромлюся його. Всі мої знайомі, сусіди, співробітники знають, що я вишиваю. Інколи навіть роблять замовлення. Один мій співробітник захотів, щоби я вишив лисичку для його маленької доньки, інший – подушечку для дружини. Для свого друга, який захоплюється політикою, я зобразив на серветці перевернуту підкову зі знаком оклику посередині та напис “Так!”. Свої роботи ніколи не продаю, а лише дарую. Нитки купляю здебільшого французькі. Вони хоча й дорогі, але краще виглядають і довше тримаються барви. Їх у мене більше ста видів та кольорів. Дружина інколи дорікає, що трачу на нитки багато грошей. Ми з Оксаною – з одного села. Тож вона давно знала, що я вишиваю, і досить спокійно до цього ставиться. Ще коли ми зустрічалися, я подарував їй картину з нашими іменами і подушечку. Спершу вона не вірила, що це я сам вишив їх, думала, моя мама. Довелося продемонструвати перед Оксаною і майбутньою тещею своє вміння. А тепер хочу зробити дружині подарунок на День народження – зобразити на полотні її портрет. Для цього треба зробити на цифровому фотоапараті гарну фотографію. З допомогою відповідної програми переведу її в хрестики і почну працювати.
Молодий чоловік стверджує, що коли вишиває, почувається дуже добре і спокійно.
- Тоді мені можна говорити, що завгодно, навіть грубощі, я не реагую –такий розслаблений, – сміється Андрій. – Буває, по декілька годин не встаю з місця. Я вишивав би навіть у неділю, але Оксана забороняє, каже, що гріх. Можу навіть рано перед роботою вишивати, тоді весь день почуваюся дуже спокійно. Дружина приходить пізніше за мене. То, чекаючи на неї, сідаю біля вікна і вишиваю. Мені подобається це робити, тому ніколи не буває сумно, не тягне випити чи покурити. Вважаю, що вишивання у наш час допомагає зберегти здоров’я і нерви. Коли у нас народиться дитина – дівчинка чи хлопчик – обов’язково навчу її вишивати. А сина – ще й грати у футбол.
Надії БУДНОЇ
