Кіноогляд від Ксенії Прокопець

"Дорослі люди"
Данія – Ісландія, 2005
Режисер –
Дагур Карі
У ролях: Якоб Седергрен, Ніколас Бро, Тіллі Скотт Перерсен

Даніель – улюблений ісландськими режисерами типаж – аутсайдер, без грошей, роботи, загальноприйнятих переконань і жодних намірів на майбутнє. Але брак цих соціальних здібностей переважується його порядністю, миловидністю і непорочністю душі. Даніель – графіті-художник, заробляє на життя розписом стін перед вікнами коханих дівчат своїх клієнтів. Заробленого дріб’язку йому ледве вистачає на пляшку бензину для "Фіата", але він і через це не дуже переймається. Фільм зітканий із тих же символів та характерів, що і його чудовий попередник, "Ной – біла ворона". Лише, на відміну від Ноя, Даніель раптом починає дорослішати. Все змінюється відтоді, як Даніель зустрів дівчину – таку ж несерйозну, як і він сам. Під тиском підкинутих парі труднощів дорослого світу і необхідності приймати рішення він змушений брати на себе відповідальність.

"Хлопчик із велосипедом"
Франція, 2011
Режисери: Жан-П’єр Дарденн,
Люк Дарденн
У ролях: Сесіль Де Франс, Тома Доре, Жеремі Реньє



12-літній Сіріль відчайдушно прагне знайти свого батька, який віддав хлопчика у притулок і зник. Сіріль уже звик пробігати кілометри кварталів у пошуках найріднішої людини. Батько пообіцяв, що обов’язково забере сина з притулку, щойно владнає свої справи. Та насправді він вирішив розпочати нове життя, в якому немає місця для Сіріля. Разом із батьком зник і його подарунок – велосипед. Сіріль відмовляється прийняти очевидне і раз у раз втікає з притулку на пошуки батька і велосипеда. Випадкове знайомство з Самантою, власницею перукарні, змінює життя хлопця: вона "повертає" велосипед, бере дитину під свою опіку, але не може стати хлопчику батьком, якого малий знаходить в особі місцевого наркодилера. Сіріль довго не помічає любові Саманти, яка так йому потрібна. Що ж, він мусить самостійно навчитися розпізнавати добро і зло.

"Маємо Папу" (Habemus Papam)
Італія, 2011
Режисер – Нанні Моретті
У ролях: Мішель Пікколі, Нанні Моретті, Єжи Штур



Після смерті Папи Римського кардинали збираються на конклав, щоб обрати нового. Режисер зосереджується на "людському" вимірі папської свити. Замість звичних проповідей кардинали говорять про смачні пончики та каву, замість молитви розкладають пасьянс чи ковтають снодійне. Поступово розкривається проблема новообраного Папи. Перед ритуальним виходом на балкон до вірян з ним стається психічний зрив: спочатку він бігає з криками резиденцією, потім лягає й лежить. Замість радості новий понтифік відчуває панічний страх, адже розуміє, що не відповідає якостям найвищого пастиря. Ватикан викликає до нього найкращого психоаналітика Італії – зануду та ще й атеїста. Той намагається допомогти, але підопічний втікає в буденне життя Вічного Міста і випадково знайомиться з трупою акторів. А психоаналітик, навпаки, залишається з кардиналами…