Подейкують, що до нас у Чернівці приїде Дастін Хофман. Не на третій MERIDIAN CZERNOWITZ, як ви могли подумати, а зніматися в кіно. Тижневик "2000" повідомив, що канадська кінокомпанія Veni Vici Entertainment Inc має намір зняти художній фільм про чернівецького мера Траяна Поповича, який під час Другої світової війни врятував близько 20 тисяч євреїв. Знімати фільм будуть там, де й відбувалися події, тобто в Чернівцях. Дастін Хофман, якому запропонували зіграти головну роль, охоче погодився. "Я ж румунський єврей!" – радісно сказав актор.
Майстер гри на почуттях
Траянові Поповичу на початку війни було 50 років, а Хофману місяць тому виповнилося 74. Звісно, це не проблема для сучасного кінематографа. Та й сам актор, як і більшість його колег по цеху, пречудово зберігся. Натомість у багатьох інших проявах Дастін Хофман не належить до більшості. Вкрай нетиповим був початок його кар’єри. Юнак, якому за зовнішніми даними "світили" ролі кумедних коротунів, раптом зіграв романтичного героя-коханця. Йдеться про фільм "Випускник" 1967 року. Головний герой стрічки Бен Бреддок крутить любов одразу з двома чарівними жінками – матір’ю та дочкою. А на завершення ще й викрадає останню з-під вінця. Якщо не бачити фільм, а просто уявити Хофмана в такій ролі, то здається, що це може бути щось винятково пародійне. Коли ж ви дивитеся стрічку, все сприймається вельми серйозно. І дуже навіть віриться, що дві прекрасні пані покохали такого чарівного юнака. А на цю роль, між іншим, претендували красені Ворен Бітті та Роберт Редфорд. Адже за сценарієм Бен мав бути високим спортивним блондином! Ось вона, сила мистецтва.
Ще одна "нетиповість" актора Хофмана – цілковита відсутність амплуа. Нехай переважна більшість кіноглядачів у світі й знають його за фільмом "Тутсі", Хофман не так вже й багато грав у комедіях. І обидва свої "Оскари" отримав за ролі зовсім не смішні. 1980 року його нагородили золотою статуеткою за роботу в стрічці "Крамер проти Крамера" Роберта Бентона. Фільм загалом отримав п’ять "Оскарів" і одразу ж став культовим. Партнеркою Хофмана була неперевершена Меріл Стріп. Разом вони зіграли розлучену пару, яка судиться за опіку над єдиним сином. А 1988 року "Оскар" дістався Хофманові за "Людину дощу" Баррі Левінсона. Тут він працював із Томом Крузом і зіграв хворого на аутизм чоловіка. За цю роль акторові присудили ще й "Золотий глобус". Гра Хофмана у "Людині дощу" була без перебільшень геніальною. Ігноруючи спокусу викликати в глядача лише сльози співчуття й розчулення, актор створив правдивий образ. Його герой місцями дратує нас не менше, ніж свого брата-яппі у виконанні Круза.
Можливо, це і є найбільший талант актора Хофмана – викликати в глядача діаметрально протилежні почуття до одного й того ж героя. Яскравий приклад – нещасний волоцюга Ратсо з іще однієї культової стрічки "Опівнічний ковбой" Джона Шлезінгера. Коли він цинічно обманює наївного героя Джона Войта, ми ладні вбити мерзотника, але вже в наступному епізоді співчуваємо йому до сліз.
Втрачений джазмен
Досягши надзвичайних висот в акторській майстерності, Хофман без жодного пієтету ставиться до своєї професії. Понад усе шкодує, що не став колись джазовим музикантом. Його мама, джазова піаністка, давали синові уроки з п’яти років. Дастін навіть мав намір вступати до консерваторії, але потім спокусився на кіно.
Хофманові пощастило зіграти дуже різноманітні ролі, але навряд чи це було свідомою стратегією. Тут, вочевидь, спрацювало його спокійне (а якщо зовсім точно – пофігістське) ставлення до акторства. Дастін Хофман не з тих, хто довго й нудно міркував би, як та чи інша роль позначиться на його іміджі та загальному сприйнятті глядачем. Він просто бере те, що пропонують і що подобається. Натомість в інших питаннях буває більш прискіпливим. Нещодавно, наприклад, довкола імені Хофмана прогримів скандал у Росії. Актор начебто мав брати участь у благодійній акції за участю зірок світового рівня. Там виступили, зокрема, Вуді Аллен, Орландо Блум, Ізабелла Росселіні, Кароль Буке. Незважаючи на проголошену шляхетну мету акції – допомогу дітям з онкологічними й офтальмологічними захворюваннями, – Хофман відмовився поїхати до Москви. Річ у тому, що фонд, який організовував захід, підмочив свою репутацію після проведення попередніх подібних акцій: заявлена допомога не доходила або ж доходила зі значним запізненням до адресатів.
Що іще нам варто знати про Дастіна Хофмана – нашого потенційного гостя? Що він дотепний і мудрий, відмінний співрозмовник, на якого полюють усі мас-медіа відповідного рівня. Нещодавно його "вполював" журнал Esquire. Найкращі фрагменти цього чудового монологу ми вам пропонуємо.
Оксана ДРАЧКОВСЬКА
Для того, щоби виживати, мені потрібно небагато: сонце і кокосове молоко…
Я завжди почуваюся обманутим і неповноцінним, коли думаю про те, що в мене немає змоги відчути, як воно – бути вагітним, виносити дитину, а потім годувати її грудьми…
Я боюся всіх свої шістьох дітей. Адже вони знають про мене те, чого про мене не знає ніхто…
Цінність мистецтва легко піддати сумніву. Припустімо, горить Лувр. В охопленому полум’ям залі дві речі – Мона Ліза і вулична кішка, котра випадково сюди залізла. А у вас є час лише на порятунок чогось одного. Що ви виберете? Коли мені було близько двадцяти, ми з хлопцями часто обговорювали цю ситуацію за хорошим косяком і склянкою вина. Тільки не пам’ятаю, що ж ми вирішили.
…іноді, коли я дивлюся на безпритульних, на убивць, на простих мерзотників або п’яниць, я раптом починаю уявляти їхні дитячі фотографії. На цих фотографіях вони такі ж, як ми з вами на наших. І те, що ми не виросли такими, як вони, лише дивовижна, непояснювана випадковість.
