"Останній мамонт Франції"
Франція, 2010
Режисери: Гюстав де Керверн, Бенуа Делепін
У ролях: Жерар Депардьє, Іоланда Моро, Ізабель Аджані
Справжнього чоловіка повинно бути багато. Мамонт – це прізвисько Сержа Пілардоса, мовчазного і кремезного працівника бійні, а також назва його класичного мотоцикла. Що натякає не лише на "доісторичний" вік, а й на вірогідність зникнення обох. Серж щойно відзначив своє 60-ліття, і колеги організували прощальну вечірку, щоб відсвяткувати його вихід на пенсію. Чим же далі зайнятись чоловікові у розквіті сил, який виявився непристосованим ні до відпочинку вдома, ні до існування у сучасному світі? Ситуація погіршується, коли дружина героя дізнається, що не менше шести роботодавців Сержа забували реєструвати його у себе, і тепер, щоб отримувати належну пенсію, він повинен надати відсутні папери. Тож Мамонт заводить свого мотоцикла і вирушає у далеку комічно-серйозну подорож Францією маленьких людей на пошуки втрачених документів.
"Залізна хватка"
США, 2010
Режисери: Ітан Коен, Джоел Коен
У ролях: Джеф Бріджес, Хейлі Стайнфелд, Метт Деймон
Брати Коени продовжують обдаровувати нас добрим кіно, піднімаючи і переписуючи своїм каліграфічним почерком цілі пласти кінематографу. Цього разу вони перезняли однойменний вестерн 1969 року. Боягуз і мерзотник Том Чейні на п’яну голову застрелив гідного чоловіка Френка Росса, украв його коня і золоті монети та втік на індіанські території. Метті Росс, 14-річна донька Френка, хоче вистежити Чейні та помститися. Незважаючи на свій юний вік, дівчина має залізну хватку. Їй вдається роздобути гроші на майбутню експедицію та вмовити цинічного мисливця за головами Когберна вирушити з нею на пошуки Чейні. Проти волі Метті до них приєднується техаський рейнджер Лебуф, у якого з Чейні свої рахунки. У вестерні Коенів більше блискучих діалогів, ніж сцен із стріляниною, а якісний чорний гумор поєднується з напруженим, за законами жанру, пригодницьким сюжетом.
"Чорна Венера"
Франція, 2010
Режисер –
Абделлатіф Кешиш
У ролях: Яхіма Торрес, Андре Джейкобс, Олів’є Гурме
Це реальна історія про Саартьє Баартман – африканку, відому як "готтентотська Венера". На початку XIX століття її вивезли до Європи задля участі в нелюдських шоу. В Лондоні господарі (попри запевнення жінки, що вона не рабиня) демонстрували її глядачам як агресивну дикунку і тримали на ланцюгу. Хоч у Саартьє був абсолютний слух і вона співала та грала на музичних інструментах, публіку цікавило лише її непропорційне тіло. В Парижі вона стала об’єктом сексуальних бажань вершків суспільства. Згодом Саартьє опинилась у борделі і померла від пневмонії та венеричних захворювань. Але навіть після смерті їй не дали спокою: тіло нещасної опинилось у розпорядженні анатомів-расистів. Її забальзамовані органи й скелет виставили в паризькому музеї природознавства для підтвердження "наукових гіпотез". Лише 2002 року останки африканки повернули на її батьківщину.
