Гурт Мандрівних Дяків "Вертеп". "Зельоно"
Видавець – МА "АртВертеп", 2011
9 пісень
За 10 років свого існування цей гурт виступив на більшості клубних та фестивальних сцен країни та видав шість музичних альбомів. Музика "Вертепу" – це синтез українських народних пісень з різними музичними експериментами. Самі вертепники окреслюють свою музику як етносплав, у якому сплітаються чотири вокали, афро-латинські ритми, бандура та скрипка, фанковий бас та джазові клавіші. Музиканти грають на двох десятках інструментів, співають дописані ними народні та сприйняті за народні власні тексти, використовують сучасну поезію і долучають самих поетів. "Зельоно" – сьомий альбом у дискографії гурту. Цього разу це авторські пісні та маловідомі народні композиції, зіграні в етно-джазовому та фольк-фанк-роковому звучаннях. Тут вам і мавки з купалками, і веснянки з ворожіннями та чар-зіллям, дві гайдамацькі пісні і дует з відомим гуртом "ДахаБраха" – все, як у справжньому "Вертепі". Альбом є тут: http://artvertep.com/. Єдина прикрість: на обкладинці зазначено 10 пісень, а в архіві їх чомусь 9.
КUBE. "Біполярний синдром"
Видавець – Автор, 2011
10 пісень
Очільник італійського гурту "КUBE" Назар Мотрович родом з буковинського села Мамаївці. Свого часу, коли ще жив на Буковині, очолював рок-гурт "Шторм", а 2005 року емігрував до італійського міста Фано, що на Адріатичному узбережжі. Ставши типовим італійцем, Назар не забув про свій музичний хист, а заснував з такими ж емігрантами, як сам, формацію "КUBE". Як наслідок – дебютний альбом "Біполярний синдром". Чому така назва? "Бо складається альбом із 5 пісень італійською та 5 українською мовами і є таким собі міксом моєї української та італійської особистості", – пояснює Мотрович. Щодо музики: поп-рок з елементами гранжу. В одній із соціальних мереж лідер "Океану Ельзи" Святослав Вакарчук відгукнувся про платівку, що загалом записана вона непогано, але відчувається якась затиснутість співака, рафінованість. Що ж, не можу з ним не погодитись. А ще від себе додам, що співакові бракує харизми. Тобто працювати є над чим. Послухати пісні можна тут: http://vkontakte.ru/publickube
"Панк Українською – 2" (збірка)
Видавець – Інтернет, 2011
16 пісень
Якщо є панк, скажімо, молдавською чи грузинською, то чому не може бути українською мовою? Принаймні так собі подумали укладачі цієї збірки, вже вдруге назбиравши різних припанкованих колективів з усіх українських усюд. Є тут навіть чернівчани: гурти "РМЗ" та "Серцевий Напад". Але якщо перші у панківській ідеології розчарувались і взагалі припинили існування, то другі й надалі активно пишуть альбоми, виступають і видозмінюють класичний панк, все далі від нього віддаляючись у бік експериментального хардкору. Про решту учасників збірки – а це команди "Снувачі Химер", "Zombie Awards", "The Gamers", "Kids room 402", "Doping", "3чБП", "Волосся Вероніки" та "УТ-1" – можна сказати те саме: все менше від класичного панку і все строкатіша музика. Упорядники твердять, що обидві збірки випущені винятково для ознайомлення з панк-рок командами. А ще вони сподіваються, що таким чином допоможуть молодим гуртам у розкрутці, поширюючи збірку через Інтернет. Ознайомитись і завантажити – тут: http://ifolder.org.ua/21363514
The Maneken. "Soulmate Sublime"
Видавець – Автор, 2011
14 пісень
Електронна музика є не лише за кордоном, а й в Україні. Інша справа – якої вона якості і чи не тхне від неї вторинністю. 20 квітня вийшов другий студійний альбом електронного проекту киянина Євгена Філатова. Платівка вже викладена на офіційному сайті гурту: http://www.themaneken.com, завдяки чому кожен бажаючий може провести паралелі із зарубіжними взірцями. Якщо такі паралелі, звичайно, віднайде. Що знаємо про альбом? Робота над диском тривала в США півтора роки. На платівці The Maneken постає в новому творчому амплуа: більшість композицій написана у стилістиці електронік-рок, на стику гітарної та електронної музики. Спеціально для виконання нового матеріалу The Maneken зібрав склад із живих музикантів: на концертах разом з Євгеном виступають Максим Шевченко (гітара, екс-учасник гурту "Інфекція" Найка Борзова), Андрій Гагауз (бас-гітара, гурт "Ундервуд") і Денис Маринчині (ударні, екс-барабанщик Земфіри, гурту Петра Налича). Склад, як бачимо, ніби непоганий. А щодо музики – слухайте і робіть висновки самі. Адже, як відомо, на колір і смак товариш не всяк.
