Олег Скрипка. "Жоржина"
Видавець – Країна Мрій, 2011
15 пісень
Говорити про неоціненний внесок Олега Скрипки у розвиток української музики можна довго і не нудно. Але, з іншого боку, маємо ось що: нового альбому "ВВ" не випускали вже кілька років, і найближчим часом, за словами музикантів, не випустять. Жодна з трьох відносно нових вевешних пісень ("Ладо", "Чіо-Сан" та "Відпустка") попри всі намагання хітом так і не стала. Відповідно, мабуть, можна говорити про певний занепад у творчості класиків українського року. Але Скрипка – розумний дядько, тому бере приклад з колег з-за кордону. А що ті роблять, коли про них починають трохи забувати? Випускають збірки на кшталт "The Best", усілякі там "Bi-Sides" та "Compilatіоns". Таких збірок у "ВВ" чимало, тож настав час переспівів. Французькому шансону Скрипка вже віддав данину, тепер ось черга за українським ретро. Альбом "Жоржина" складено з творів Богдана Весоловського – композитора, який жив у Львові у 1930-1940-х роках та згодом емігрував до Канади з політичних міркувань. Отже, якщо й не серед широких верств, то хоча б у середовищі діаспори "Жоржина" мусить стати популярною.
Турович та Кадя. "Земля Живих"
Видавець – Автор, 2011
10 пісень
Новостворений студійний дует з Рівного – це двоє хлопців, Турович і Кадя, де перший співає та грає на гітарі, а другий додає усіляких шумів та комп’ютерних ефектів. З таким музичним багажем у лютому цього року тандем завітав на добре знану в неформальних колах рівненську студію звукозапису "Індюк Рекордс" і після недовгих перемовин почав записуватись. Спочатку записали кілька пісень, а потім так захопились процесом, що треків назбиралося на цілий альбом. Усім, кому близька естетика гітарного мінімалізму, кому набридло всоте переслуховувати улюблений Radiohead і хочеться чогось свіженького, присвячується "Земля Живих". Діапазон емоцій – стандартний для таких випадків: від світлого суму до депресухи. Так, ніби знали, що платівка з’явиться навесні, коли у переважної кількості молоді (та й не тільки) спостерігається авітаміноз із весняною депресією разом узяті. А тому маєте саундтрек до свого настрою: тут вам і "Дощ", і "Біль", і "Гангрена", і "Тихий вітер", і "Чужина", і нестерпне бажання після затуманеного погляду на "Неонові стіни" починати "Міняти шкіру" і пускати "Човни на воду"…
Natural Spirit. "Ціна Свободи"
Видавець – Автор, 2011
9 пісень
Добре відомий ось уже впродовж дванадцяти років на українській Pagan-сцені столичний гурт власними силами видав новий альбом, який має сильну атмосферу, створену звучанням живих народних інструментів та неперевершеним жіночим фольковим вокалом. Цього разу, крім звичного містично-язичницького колориту, на слухача чекають також і досить гострі теми. Зокрема музиканти звертаються до таких подій та явищ української історії, як козацька національно-визвольна війна, боротьба Повстанської армії, Голодомор. Назва альбому –"Ціна Свободи" – власне й концентрує в собі образ української історії від давніх часів до сьогодення. Альбом сподобається усім, хто вважає себе патріотом України. На жаль, так сильно і щиро співати про свою любов до батьківщини можуть тільки рокери. Попса ж, як відомо, зі щирістю зазвичай не товаришує. А попси у нас тепер (та ще й підкріпленої інвестиціями з "близького зарубіжжя") – хоч греблю гати. Одне слово, слухаєш Natural Spirit – і хочеться їм вірити, як хочеться вірити в те, що за ними майбутнє України.
DOK. "DVA"
Видавець – Автор, 2011
12 композицій
Років 20 тому у Донецьку існував цікавий гурт "Слимак на пекучому перці", який пізніше скоротив свою назву до просто "ULITKA". Так от, усі троє музикантів гурту DOK, а це Євген Кравцов (бас), Станіславів Іващенко (барабани) і Станіслав Кравченко (саксофон, синтезатор) були учасниками тих колективів, граючи усе, що було модним у ті часи – від гранжу до джаз-кору. Приблизно те саме вони грають і нині. Варто зазначити, що в Україні є всього трійко гуртів, які, граючи музичну мішанину, побудовану на ламаних джаз-гранж-фанкових ритмах, досягли неабиякої популярності за кордоном: окрім "Докерів", це ще дніпропетровський "...и Друг мой грузовик" та харківська "Ч.А.Й.К.А.". Усе мусить мати свою назву, тому DOK вирішив дати таке визначення власній стилістиці: brutal-pop-power. А тепер на хвильку уявіть собі поїздку в автівці, з програвача якої лунає брутальний пауер-поп… Що, страшно? Принаймні репери, які стоятимуть поруч перед пішохідним переходом, виглядатимуть як мінімум смішно. Втім, цю музику можна слухати і просто вдома, під гарний чи поганий настрій, гіршою вона від того не стане.