"Віскі з горілкою"
Німеччина, 2009
Режисер – Андреас Дрезен
У ролях: Генрі Хюдхен, Коріна Харфох, Сильвестр Грот
Під музику старих джазових стандартів перед нами розгортається абсурдна, але реальна історія, що сталася півстоліття тому на кіностудії в НДР. Отто Кульберг – немолодий, але популярний і дуже імпозантний актор. Він звик до слави, прихильності жінок і поваги колег, але з віком дедалі більше п’є. Дійшло до того, що Кульберг розпочинає знімальний день з алкоголю, забуває слова сценарію і ставить під загрозу зриву вже другий проект. Щоб підстрахуватись на випадок можливого запою актора, продюсер примушує режисера знайти для Отто "дублера" і знімати усі сцени паралельно у двох версіях – із "зіркою" і маловідомим театральним актором в одній ролі. Починається карколомне суперництво двох яскравих акторів. Пікантність ситуації посилюється тим, що колись у Отто був роман із теперішньою кінопартнеркою, яка водночас є дружиною режисера фільму.
"Дядечко Бунмі, який пам’ятає свої попередні життя"
Таїланд, 2010
Режисер – Апічатпонг Вірасетакул
У ролях: Танапхат Саісаймар, Дженджира Пхонгпхас
Тайський пенсіонер Бунмі страждає на ниркову недостатність і вирішує провести залишок днів у селі, щоб на лоні природи проаналізувати своє життя. Коли під час вечері до нього починають приходити привиди померлої дружини і давно зниклого сина, Бунмі здогадується, що дні його полічені. Продовжуючи згадувати минуле та розмірковуючи над причинами своєї хвороби, дядечко разом із родиною перетинає джунглі і досягає печери, звідки вийшло його перше існування і де води життя покидають героя. Ось і весь сюжет фільму – канського лауреата. Таємничим його робить тема кармічної симетрії: минуле і майбутнє доповнюють одне одного та взаємно відображаються у низці нескінченних перетворень. Постійних "реінкарнацій" зазнає і структура фільму. Кадр за кадром режисер підводить глядача до самостійних висновків про метафізику життєвих трансформацій душі.
"Різдвяна казка"
Франція, 2008
Режисер – Арно Деплешен
У ролях: Катрін Деньов, Жан-Поль Руссійон, Матьє Амальрік
Квінтесенція французького кіно. Сімейна пара похилого віку збирає на Різдво у своєму будинку дітей з їхніми сім’ями. Між дітьми стосунки непрості: хтось когось не зносить, хтось приховує багаторічні секрети. Тим часом маман важко хвора, і єдиним порятунком для неї може стати пункція кісткового мозку одного з членів родини. Треба вирішити, хто стане донором: психічно нестабільний онук чи давно позбавлений усіх прав у своїй сім’ї середній син, майже асоціальний тип Анрі, якого сприймає лише філософськи налаштований батько. Свято стає приводом зібрати вперше за шість років під одним дахом усю родину і випробувати дітей та батьків – хоча б у різдвяний вечір – на любов і здатність прощати без озирання на обставини. Режисер, якого називають новим Трюффо, тонко препарує людські почуття, думки, страждання, не забуваючи при цьому, що в душі є місце і для казки.
Фіксування температурного рекорду в Чернівцях та прощання з воїном Павлом Мельничуком: головні новини минулої доби
