Хоч би які хмари нависали над різними галузями нашого життя – луцька "ФлайzZzа" залишається для слухачів невичерпним джерелом веселощів і позитиву. Їхня суміш зі ска, реггі, дабу та інших споріднених стилів не залишає нікого байдужим, буквально змушуючи поринути у танок. Тож, спілкуючись з очільником гурту Тімою, сподіваюся, що його заряд оптимізму передасться і читачам "Трохи культури": у році, що настав, цей заряд ні для кого зайвим не буде.

– Завершується робота над вашою новою платівкою. Чим цей диск відрізнятиметься від двох попередніх?

– Піснями. До нової платівки увійдуть 14 абсолютно нових пісень плюс один переспів нашої пісні з першого альбому "Шуруй звідси". Також імовірний сюрприз. "Глобальне потепління" (а саме так буде називатися наш третій альбом) відрізнятиметься саундом, оскільки тут звучать живі барабани, що створило певні труднощі під час запису та зведення, але додало "фірмИ". Ще будуть нові дуети, нові спроби в інших стилях – одне слово, ніби й суцільний експеримент, а з іншого боку, "ФлайzZzа" залишається такою ж, як була: позитивною, місцями солодкою, місцями колючою, різноманітною та кольоровою.

– А про які дуети йдеться?

– Цього разу ми створили спільні треки разом із давніми друзями – гуртом "Роллік’с" (супердрайвова пісня "Бомба")з гуртом The Joke із Франції (пісня "Дивакувата"); пісню "Грім гуде" записали з нашими земляками – фольк-гуртом "Сусіди", а заголовне "Глобальне потепління" – з гуртом "The Вйо": це чуваки, якими ми пишаємося від початку їхнього існування і давно хотіли зробити з ними щось спільне.

– Ямайське реггі асоціюється передусім із дредами й канабісом. А з чим слід асоціювати українське?

– З "ФлайzZzою"! А так, то у кожного свої асоціації. Хтось, слухаючи реггі, думає про тепле море, хтось про кралю – тут немає стандартів. Головне, що це переважно позитивні думки. Я, наприклад, слухаючи ямайське реггі, не завжди уявляю якийсь косяк…

– Що допомагає вам у наші невеселі часи постійно випромінювати оптимізм?

– Ну, напевно, якась далекоглядність і надія на те, що все буде гаразд. Допомагають музика, друзі, близькі люди, які є адекватними і готовими підтримати будь-якої хвилини… У навколишньому світі, крім лайна і політики, є багато приємних речей.

– Ви бажані гості на польських та угорських фестивальних майданчиках. Чи маєте там постійних прихильників? Наскільки за кордоном виступати комфортніше?

– Незважаючи на те, що у закордонному телерадіопросторі ми з’являємось набагато рідше, ніж в українському, нас там полюбляють, і дуже часто на концертах молодь співає наші пісні, навіть, можливо, не знаючи нашої мови. Є і постійні шанувальники, які "пробивають", де буде наш наступний концерт, і мігрують, буває, через цілу країну, щоби на нього потрапити. А щодо комфорту, то "за бугром" теж трапляються різні сцени, різні умови. Буває круто (щоправда, частіше, ніж у нас), а буває, що й не дуже. Ми ж, як правило, на це не зважаємо і просто робимо свою справу – даруємо позитив!

– Якими були найбільший і найменший гонорари "ФлайzZzи"?

– Найменшими наші гонорари були на самому початку – так звані "веселі старти", характерні для будь-якого молодого гурту, якщо він не створений "Фабрикою зірок". Тепер наші гонорари набагато "веселіші", їх можна сміливіше і результативніше вкладати у розвиток банди.

– Скрізь у світі культура так чи інакше відбиває загальний стан у країні. Яким ви бачите майбутнє України та її культури?

– Так, це взаємопов’язані речі. Хоча по-різному буває: іноді культура рятує країну, іноді – навпаки. А майбутнє України бачимо найсвітлішим. Хочемо, щоби наша Батьківщина була найкрутішою країною на всій планеті! Щоб усі українці щиро усміхалися один до одного і казали: "Я найщасливіша людина!". А потім вони б засперечалися б, хто ж із них все-таки щасливіший, і почали б бити одне одному пики.

– Культурне обличчя сучасної України – це для вас хто?

– Сашко Положинський. Якби довелося когось пропонувати на пост міністра культури, гадаю, кращої кандидатури я б навіть не підібрав.

– Участь у збірці героїчних пісень Олега Скрипки показала, що герої минулого вам не байдужі. А чи є в Україні нині герої, варті того, щоби бути вами оспіваними?

– Приємно, що ви добряче обізнані з нашою творчістю, дякуємо вам за це! Так, свого часу на пропозицію Олега ми записали одну з оригінальних повстанських пісень у досить непоганій сучасній версії. Олег залюбки ставить її на всіх своїх етно-вечорницях. Хто із сучасників вартий звання героя? Насамперед – сам український народ, який "героїчно" терпить знущання нинішньої влади. Ні, насправді є багато політиків, митців, спортсменів, журналістів, які варті звання "Герой України", але не буду називати когось конкретно, щоб не образити решту.

– Як так сталося, що за весь період існування "ФлайzZzа" жодного разу не виступала на Буковині?

– Не знаю. Це, мабуть, недопрацювання місцевих організаторів, які чомусь нас не кличуть до вас. Будемо сподіватись, що в майбутньому ситуація зміниться на краще. А читачам вашої газети зичимо регулярних усмішок, шаленого везіння, міцнючого здоров’я, багато "бабла" та море втіхи від життя. З наворочено-різдвяними святами!
Тарас ПІЦ