Далекого 1981 року Володимир Мойсеєнко приїхав до Чернівців із друзями давати свої перші гумористичні концерти. Із Чернівців вирушили до Коломиї, звідти до Вижниці… Це були перші платні концерти у житті майбутнього народного артиста України.

Днями Володимир знову виступив у Чернівцях разом зі своїм відомим колегою Володимиром Данильцем. Артисти розповіли про свої турне за кордоном і про те, як сім’ї ставляться до їхніх частих гастролей…

Крутять "Криве дзеркало" шестирічної давнини

– В Україні зараз багато гумористичних проектів, які ведуть порівняно молоді артисти. Чи не пропонували вам наші канали запустити проект?

В. Мойсеєнко: На телебаченні нині біда з гумором. В українських каналів дивна політика. Вони працюють за таким принципом: "Навіщо створювати нове, якщо дешево можна купити старі російські проекти?" У листопаді буде шість років, як ми з Володимиром не знімаємося у "Кривому дзеркалі". А в Україні номери за нашою участю припинили показувати лише наприкінці минулого року. Це просто нонсенс!

В. Данилець: Та й культура каналів така, що ми не будемо під неї підлаштовуватися. Ми виховані так, що артист повинен нести культуру в маси і думати про кожне вимовлене слово. А нині чомусь усе навпаки: нам показують, як вимовляти матюки, як краще послати людину подалі… Ми до такого не звикли. Це не наше. Саме тому ми не цікаві для українського телебачення, а воно для нас. Ми дулі не крутимо і не показуємо голі дупи...

В. Мойсеєнко: У Росії нас постійно запрошують на цікаві телевізійні проекти. Нещодавно запропонували зняти наш бенефіс. Усе гарно оплачують.

– Після виступу в Чернівцях у вас турне Німеччиною…

В. Мойсеєнко: Так, це досить престижно. У Німеччині в нас заплановано 22 концерти. Загалом географія наших виступів така – Америка, Ізраїль, Канада, Австралія…

– Як рідні ставляться до такого напруженого графіку?

В. Данилець: Наші рідні все розуміють. Сім’ї у нас з’явилися, коли ми вже були популярні, тож дружини добре розуміли, що на них чекає. Добре, що зараз нас чекають за кордоном.

– Ваша аудиторія за кордоном – це діаспора?

В. Мойсеєнко: Так, на нас чекають наші земляки. Американцям ми не цікаві. Якось в американця запитали, чи любить він Тото Кутуньо, а він не знав, хто це. Йому пояснили, що це співак італійської естради, а він перепитав: "А в Італії може бути естрада?"
Загалом виступ в Америці дуже відповідальний. Під час нашого першого концерту в США директор дуже нервував. Адже там після концерту артисти проводжають глядачів, а в очі йому кажуть усі відгуки…

"Це не Жванецький розумний,
це ми деградуємо"

– У вас є цікавий номер про те, як парламент приймає закони Ньютона. Чи практикуєте нині політичні теми?

В. Данилець: Сатира – минуща, а гумор – вічний… Політичні номери – не головне. Однак якщо вони є, то повинні мати високу художню цінність. Після згаданого вами номера з нами половина депутатського корпусу не віталася. Нам сказали, що дадуть список, з кого можна глузувати.

– Ви пригадали про низький рівень гумору. Чи можна його подолати?

В. Мойсеєнко: Гумор стане розумним, коли ми будемо читати. Дурних артистів усі критикують, але чому ви ходите на їхні концерти? Коли ви перестанете ходити на дурні концерти, вони зникнуть. Киньте раз помідором у дурного гумориста, і він подумає, як у майбутньому виступати і чи взагалі варто виступати. Нещодавно почув фразу: "Приїжджав Жванецький і дуже мудрував..." Та це не він дуже розумний, це ми деградуємо! Колись ми його розуміли, а зараз він щось не так говорить? Просто наше життя – це дурня в Інтернеті і попса… Нам треба працювати над собою, бути розумними...
Валерія Чорней