Минулого вівторка в органному залі письменник Мирослав Лазарук презентував книгу "Через терни до любови". Вона присвячена життю і творчості відомого живописця Петра Яковенка. Уродженець Черкащини, фронтовик, який міг служити у Генштабі, але відмовився від військової кар’єри заради малювання. Петро Яковенко десятки років прожив у Чернівцях, де творив аж до смерті 26 лютого 2006 року, на 92 році життя.

– Митець прожив драматичне життя, але автор книги зміг не лише відчути творчий нерв художника, а й навіть його творчу групу крові, – сказав у виступі Василь Герасим’юк, поет, лауреат Шевченківської премії. – Саме завдяки Мирославу Петро Максимович нині з нами, а багатьом, хто не знав його, він відкриється після прочитання книги.

– Яковенко хоча і не мав академічної освіти, але за рівнем написання картин цього не скажеш, – відзначив Іван Салевич, голова регіональної організації Спілки художників України. – Вражає витончена стилістика його речей, щирість, простота зображення. (Малював Петро Яковенко здебільшого пейзажі й натюрморти, – ред.)

– Він міг годинами розповідати про мистецтво, а добитися такої гами кольорів мало художників може, – вважає Артем Присяжнюк, заслужений художник України, друг Яковенка. – Маючи невелику пенсію, Петро Яковенко витрачав її на папір, фарби і поїздки у гори. А влітку творив на дачі. Картини художника є у приватних колекціях багатьох країн світу, зокрема Японії. Двадцять робіт зберігається і в Чернівецькому обласному художньому музеї.

– Будь-який модерн передбачає руйнацію, а праця Яковенка базувалася лише на творенні і подвижництві, бо працював він, як та бджілка, – каже письменник. – Щасливий, що мій творчий задум реалізувало видавництво "Букрек", вдячний за це його керівнику Дарині Туз та всім, хто спричинився до видання книги про неординарного художника. (В. Гринюк)