Потап із Настею Каменських поїдуть на "Євробачення" лише тоді, коли держава оплатить їм виступ. А ще після завершення всеукраїнського туру артисти зроблять творчу перерву, щоби попрацювати над новим альбомом. Про це і не тільки вони розповіли на прес-конференції перед концертом у Чернівцях, який організувала концертна агенція Олега Сандуляка.

"Шоу-бізнес – це велике "г…", і я – король цього "г.."!"
– Потапе, в одному зі своїх інтерв’ю ти сказав, що на українській естраді довго утриматися неможливо. Що ти мав на увазі?

– Кожен гурт має певний термін придатності. Потім він або стає легендарним, як це буде у нашому випадку (сміється, – ред.), або ж просто всім набридає. Зараз ми на тій стадії, коли хочеться зробити перерву – завершити всеукраїнський тур і трохи попрацювати над третім альбомом. Бо українські слухачі від нас уже, певно, втомилися – ми ж з усіх "утюгів" звучимо. Не можу сказати, що "Потап і Настя" – це те, від чого я "пруся" у музичному плані. Це той симбіоз, який доводиться робити, бо розумієш, що наші люди люблять "гоп-ца-ца", "ай-не-не".

– Нещодавно ви гостювали на радіо "Алла". Чим інтерв’ю з Аллою Пугачовою відрізнялося від інших?

Потап: "Воно відрізнялося перш за все тим, що це була Алла Борисівна Пугачова. Ми з нею мило поспілкувалися, потім посиділи-покурили, розповіли кілька вульгарних анекдотів. Між тим зробили шикарне інтерв’ю. Алла Пугачова дуже прикольна, просунута тітка".

Настя: "А ще Алла Борисівна виявилася значно професійнішим журналістом, ніж багато інших, із якими нам доводилося спілкуватися. Вона знала слова пісень усіх наших альбомів! Це було дуже круто!"

– Потапе, складається враження, що ти зневажаєш шоу-бізнес. Ти неодноразово називав його "г...". Але водночас у ньому працюєш…

– Так, і я король цього "г…"! Є шоу-бізнес і мистецтво. Це два різні поняття. Якщо говорити про шоу-бізнес, то він такий "г…" і є. І я до нього відповідно ставлюся. Особливо український шоу-бізнес, це окреме "г..."! Це багато людей, які зустрічаються, усміхаються, а в душі одне одного ненавидять. А ось творчість – це зовсім інша річ. От коли ти поєднуєш мистецтво із шоу-бізнесом, виходить такий проект, як "Потап і Настя" (сміється, – ред.).

– Ось хоча би шоу "Суперзірка". Учасники кастингу, репери, на камеру посилають тебе, Потапе… Куди котиться наш шоу-бізнес?

– Туди, куди репери мене посилали. Та взагалі це чудово, що у молодих реперів є можливість не погодитися з журі і висловити свою думку. Подивіться на західний шоу-бізнес. Там усе відкрито, по-справжньому. А у нас пластмасові, дурнуваті, зовсім нецікаві для мене формати, у яких всі сидять, цілують одне одного в "оте" місце і кажуть прописані тексти. Терпіти цього не можу! Нехай краще будуть репери, які висловлять свою думку, шизоїди, які думають, що вони зірки, але нехай це буде справжнє життя! Я щасливий, що телебачення дозволяє мені говорити усе, що хочу. І люди думають: "От класно він сказав!" Не так, як зазвичай – прийдуть артисти і починають: "Ми такі щаcливі вас вітати, Чер­нівці! Ми так вас любимо!" Тьху! Це ж пісна фігня, за це грошей не дадуть. Давайте не будемо одне одному вигадувати повітряні замки і побачимо справжнє життя. Єдине, що погано, – через кастингові шоу вибрали усі таланти на п’ять років наперед. І я не знаю, кого наберуть у наступні шоу.

– Розкажи про враження від кастингів. Якою має бути справжня суперзірка?

– Я проїхав усією Україною, побачив тисячі людей. Був впевнений, що ми знайдемо й замінимо Настю на когось іншого. Бо ми з Настею чотири роки працюємо разом і вже набридли одне одному (сміється, – ред.). Навіть близько нікого немає. І це найобразливіше. Просто справжні таланти на такі кастинги не ходять. Вони сидять у закапелках і вигадують свої геніальні речі. Їх можна знайти лише випадково. Кастингові шоу поки що не створили жодної справжньої супергрупи. Бо це все штучно. Тут все так: гарна дівчина? Беремо на шоу! Хлопець – гей? Чудово! Теж на шоу!

Справжня ж суперзірка має бути людиною харизматичною, розумною – ні, розумною не треба, із хорошим вокалом, знайомою з хореографією і мати просто божевільне бажання стати популярною.

"Альоша – чудовий вокаліст, але їй треба допомогти з грошима"

– Чи не планували виступити на "Євробаченні"? Як розцінюєте шанси Альоші?

П.: "Не хочу конкурсів. Хіба якщо Україна дуже захоче, щоби ми виступали, і оплатить нам поїздку, тоді ми з прапорами першими туди поїдемо. Поки що держава не рухається – за свої "бабки" нічого не буду робити принципово. Бо країна має допомагати мистецтву і молодим талантам. Я знаю, яка зараз ситуація з Альошею. Ну, підкинули їй місцеві запорізькі трохи грошей. Але там реально треба багато грошей! Звідки у дівчини із Запоріжжя такі гроші? Як вона поїде представляти Україну, якщо не може купити такі елементарні речі, як сукня, балет? Чи вона буде продавати квартири, а потім сваритися, як Лобода? Альоша чудовий вокаліст, але їй треба допомогти. Це ж національний конкурс. Тож будьте люб’язні і зберіть баблоси для її виступу".

– Настю, нещодавно тебе назвали найвродливішою жінкою країни. Що для тебе означає бути вродливою?

Н.: "Для мене врода – це не тільки зовнішні дані. Це насамперед манера поведінки, талант, харизма. Людина може бути з якимись недоліками, але якщо у неї в очах – сексуальність, то вона справді вродлива".

П.: "В українському шоу-бізнесі десятеро дівчат, а симпатичних серед них троє. Настя – одна з них. Вважаю, що їй давно треба було отримати цю премію".

– Ви вже не вперше у Чернівцях. Яке найяскравіше ваше враження?

П.: "Приїжджаєш до Чернівців, виходиш з автобуса – і відразу стоять діти з плакатами, зустрічають організатори, знайомі, друзі, дарують самогон, спортивний костюм, Насті – квіти… Тут європейське ставлення до артистів. Не в у всіх містах так зустрічають, як у Чернівцях.

Ще одне яскраве враження – Чернівецький національний університет, який просто неймовірно гарний і нагадує європейську споруду! І, звісно ж, ресторан, у якому розпочинав свою кар’єру Іво Бобул, якого ми не можемо не згадати як великого митця. Я, у принципі, і з Настею виступаю лише тому, що вона віддалено нагадує Іво Бобула (сміється – ред.). Чернівці – унікальне місто, не схоже на жодне інше. Ми завжди раді приїжджати сюди". (Підготувала Г. Марків)