У заслуженої артистки України Катерина Бужинської розпочалося нове життя. Вона знову кохає, записала 17 нових пісень і випускає подвійний альбом. 14 квітня співачка дасть у рідних Чернівцях сольний концерт. А зараз полетіла відпочити за кордон.

В інтерв’ю "МБ" Катерина розповіла про дядька-мільйонера, поїздки до Техасу і зізналася, що любить попрацювати за містом із грабельками.

"Я – мій продюсер, сама утримую великий колектив"
На початку розмови зауважую, що голос Катерини – щасливий. Співачка у відповідь зізнається:

– Я просто зараз закохана. Так, біля мене коханий чоловік. Я вдячна Богові за те, що він знову дарує мені любов. Здається, починаю розуміти, у чому секрет: просто треба бути готовому, щоби прийняти любов і попросити її у Бога. Інколи ми обпікаємося нещасливим коханням, але серце не повинно черствіти. Щаслива, що знайшла у собі сили покохати знову. Що й казати, я просто щаслива… Від цього світиться обличчя.

– Це спонукало вас написати більше десятка нових пісень?

– Гарно, коли творчість випливає з любові. Я записала майже сімнадцять пісень. Усі композиції увійдуть до мого нового подвійного альбому. Перша платівка називається "Біла пантера" – це сучасна молодіжна музика. Інша платівка – "Королева натхнення" – покаже слухачам мій дует із Стасом Михайловим.

Співпрацюю з Андрієм Іщенком, ми вже маємо три гарні дуети. Також у мене новий образ, який доповнюють вишукані костюми.

– Окрім того, ви записали кліп у режисера Алана Бадоєва. Подейкують, робота досить дорога.

– Алан Бадоєв – дуже дорогий режисер. Однак робота того вартує. Точна вартість кліпу – це комерційна таємниця.

– Ви самі розпоряджаєтеся коштами, які витрачаються на творчі задуми?

– Так, усе вирішую особисто. Я – мій продюсер, сама утримую великий колектив, займаюся паперами. Просто змушена контролювати свої доходи-витрати. Раніше мене дуже сильно обдурювали. Попри адміністративну роботу, підтримую себе у гарній формі.

"У вільний час
із донечкою катаємося на конях"
– Ви танцюєте, плаваєте, що ще допомагає підтримувати себе у формі?

– Просто багато працюю на улюбленій території біля заміського будинку в Конча-Заспі. Частенько беру грабельки і йду чистити територію. У вільний час із донечкою катаємося на конях. Це наповнює мене щастям.

– До вашого нового іміджу додали перчинку розмови про те, що ви походите з родини польської шляхти.

– Це по лінії мами, але усі родичі живуть в Америці. Мій двоюрідний дядько мешкає у Хьюстоні, він відомий медик. Це дуже успішна людина, яка випускає ліки для боротьби з раком. Ми підтримуємо контакт уже дев’ять років. Декілька разів бувала в Америці, дядько допоміг мені провести концерти для української діаспори.

– Хвилюєтеся перед виступом у Чернівцях? Місто і досі пам’ятає ваш перший сольний концерт, коли ви від перевтоми втратили свідомість…

– Звісно, хочу, щоби у рідному місті все відбулося якнай­-краще. А перший сольний концерт у рідному місті просто неможливо забути. Одного дня я давала два концерти, а перед тим у мене був тиждень концертів. Відпрацювала денний концерт, і у мене навіть не було перерви на обід. Коли розпочала другий концерт, втратила свідомість. Однак за декілька хвилин вийшла й продовжила співати. Головне, що поряд була мама і дорогі серцю люди.

– Окрім рідних, із ким асоціюєте Чернівці?

– Не можу не згадати Світлану Савчук, викладача музики. Це людина, яка безкорисно займалася зі мною сольфеджіо та вокалом. У 12 років допомогла мені отримати роботу в дорослому колективі. Я почала заробляти гроші, працювати у філармонії, підробляла без трудової книжки.

– Це був ваш перший заробіток?

– Ні, перші гроші заробила у 10 років. Виступала на Дерибасівській в Одесі. Мені дали гонорар 10 доларів. Зберігаю їх і досі.

– Важко давалися перші серйозні виступи?

– Дуже важко. Пригадую, якою великою проблемою було пошити сукню на "Червону руту-1993". Увесь будинок піонерів Чернівців шив мені її, там зібрали цілий гурток майстринь. Але залишалися проблеми з музичним аранжуванням – це було недешево. Звернулася до християнських закладів, які на той час присилали дорогу апаратуру з Америки. Я виступала на їхніх зібраннях, виконувала духовні пісні, а вони робили мені безкоштовне аранжування.

– Ваш голос цінує Софія Ротару, вона запрошувала вас стати бек-вокалісткою.

– Я писала їй бек-вокал у студії. Це співачка-легенда і мені приємно, що вона оцінила мій голос. У нас дуже теплі стосунки. Не можу сказати, що ми тісно товаришуємо, але коли бачимо одна одну на концерті, завжди поцілуємося. Нас об’єднує те, що ми – землячки.

– Що хочете побажати нашим читачам?

– Хочу, щоби читачі "МБ" не забували про почуття гумору й позитив. Чомусь люди часто впадають у депресію і пояснюють це кризою. Насправді треба бути сильними. А любов зробить нас багатими. Шукайте позитив у природі, суцвіттях, ніколи не забувайте про батьків. Бажаю вам просто бути сильними й щасливими. 
Валерія Чорней